МОВЛЕННЄВІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Кам'янець-Подільська міська рада

Управління освіти і науки

Науково методичний центр

Лабораторія дошкільної освіти

Заклад дошкільної освіти №20 «Дзвіночок»

МОВЛЕННЄВІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

Підбірка дидактичного матеріалу

Борис О.В.

вихователь закладу дошкільної освіти № 20

2017

Рецензенти:

Конфітовська С.І. – директор закладу дошкільної освіти № 20

Івасечко О.Б. – вихователь-методист закладу дошкільної освіти №20 м. Кам'янець-Подільського.

Борис О.В., вихователь ЗДО № 20

Мовленнєві ігри та вправи. Підбірка дидактичного матеріалу. – Кам'янець-Подільський, 2017. – 57 с.

Посібник стане чудовим помічником вихователям закладів дошкільної освіти у роботі з мовленнєвого розвитку дітей різних вікових груп – від наймолодших дошкільнят до найстарших. Цікаві вправи та оригінальні завдання збагатять словниковий запас дітей, сформують у них базові граматичні навички, розвинуть зв’язне мовлення дітей.

   

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА ……………………………………………………………..……..4

МОВЛЕННЄВО-ІГРОВА КОМПЕТЕНЦІЯ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ….………………………………………………………..…………..………6

Рівні розвитку зв'язного мовлення дітей……………..…………………............6

Місце гри в розвитку  мовлення дошкільників ………………………………...8

Гра як засіб формування звукової культури мовлення ………………………...9

Орієнтовний план дидактичних ігор на рік……………………………………14

ПІДБІРКА МОВЛЕННЄВИХ ІГОР ЗА ЛЕКСИЧНИМИ ТЕМАМИ …..15

Дитячий садок……………………………………………………………………15

Іграшки………………………………………………………………………...…16

Моя сім’я……………………………………………………………………...….17

Овочі…………………………………………………………………………...…17

Фрукти………………………………………………………………………...….18

Осінь пора року…………………………………………………………….…….20

Свійські тварини……………………………………………………………....…21

Дикі тварини……………………………………………………………….….…24

Птахи…………………………………………………………………………..….25

Хто як до зими готується………………………………………………………..27

Одяг……………………………………………………………………………….28

Взуття…………………………………………………………………………......30

Зима. Зимові розваги……………………………………………………….……32

Новий рік…………………………………………………………………….…...35

Кухня. Їжа……………………………………………………………………...…36

Кухня. Посуд………………………………………………………………….….38

Меблі…………………………………………………………………………..….40

Транспорт повітряний………………………………………………………...…41

Транспорт водний………………………………………………………………..41

Транспорт автомобільний……………………………………………………….41

Мамине свято………………………………………………………………….....42

Професії…………………………………………………………………………..42

Весна. Ознаки весни…………………………………………………………..…43

Дерева. Кущі……………………………………………………………………..44

Рідний край……………………………………………………………………....46

Мешканці водойм……………………………………………………………..…50

Весна. Квіти……………………………………………………………………...50

Комахи…………………………………………………………………………...52

Свято Великодня……………………………………………………………...…52

Ввічливі слова………………………………………………………………..….53

Явища природи…………………………………………………………………..54

ВИСНОВКИ …………………………………………………………….………56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………57

ПЕРЕДМОВА

Мовленнєвий розвиток дитини – один з основних чинників становлення особистості у дошкільному дитинстві, відіграє важливу роль у формуванні психічної та навчальної діяльності дитини, її соціальної адаптації.

Оволодіння мовленням – складний, багатосторонній психічний процес. Формування мовлення розпочинається лише тоді, коли головний мозок, слух, артикуляційний апарат дитини досягнуть певного рівня розвитку. Мовлення у дитини формується поступово, разом із її зростанням і розвитком. І з самого раннього віку, привчаючи дитину слідкувати очима за предметами, слухати голос оточуючих, ми сприяємо її мовленнєвому розвитку. Крок за кроком у малюка формується чуття мови – він засвоює певні закони граматики, будує різноманітні за конструкцією речення, пов’язуючи слова в них за відповідними граматичними правилами. Проте якщо дитина не отримує нових яскравих вражень, коли не створені відповідні умови для розвитку рухової та мовленнєвої активності, тоді затримується її фізичний та психічний розвиток. Повільність мовленнєвого розвитку можна виявити вже з перших днів життя дитини. Грамотне, чітке, чисте і ритмічне мовлення дитини - це не дар, воно формується завдяки зусиллям. На даний час, на жаль, рідко можна зустріти дитину з багатим словниковим запасом і граматично правильним мовленням. Для того, щоб позбавити дитину від існуючих проблем та підготувати її до вступу в школу, необхідно проводити з нею різні вправи, урізноманітнювати мовну практику.

У системі взаємодії різних видів діяльності за функціональними ознаками пріоритетними є такі види, як пізнавальна, мовленнєва і комунікативна, оскільки вони супроводжують усі види діяльності. Стосовно дітей дошкільного віку серед пріоритетних, без сумніву, виступає ігрова діяльність. У ході гри діти мають можливість діяти, конкретні дії зумовлюють мовленнєву активність і водночас спрямовують розвиток гри. Гра – перехідна, проміжна ланка між повною залежністю мовлення від речей і предметних дій та вільними висловлюваннями дітей.

Гра як провідна діяльність дітей дошкільного віку, сприяє формуванню у них ро­зумових операцій: аналізу, синтезу, порівняння, розвитку пам'яті, уваги, уяви, мовлення, логічного мислення, креативності, самостійності мовлення. Саме у грі якнайкраще розвиваються і розкриваються здібності кожної дитини.

Її вплив на виховний процес дітей було розкрито в роботах педагогів-класиків(,С.Ф. Русова,В.О. Сухомлинський,К.Д. Ушинський та ін.),психологів (Ю.А. Аркін,Л.С. Виготський,Н.Д. Виноградов та ін.), сучасних педагогів (Л.В. Артемова, А.К. Бондаренко, Г.І. Григоренко, Р.І. Жуковська, В.Г. Захарченко, та ін.).

Слід зазначити, що хоча проблема гри завжди була в центрі уваги педагогічної науки, її лінгвістичний аспект, щодо розвитку зв’язного мовлення , розглядався лише у зв’язку з дослідженням сюжетно-рольової гри (В.Г. Захарченко). Аспекти ж ігрового потенціалу в процесі формування мовленнєвих навичок і зокрема, зв’язного мовлення дошкільників, залишаються поза увагою науковців. Психологи розглядають гру як діяльність, що відображає дійсність шляхом активного її перетворення. Мовленнєво-ігрові дії виступають і засобом творчого мовленнєвого самовираження. Як самостійний вид діяльності, мовленнєво-ігрова діяльність – це процес, що ґрунтується на інтересі дитини до гри, її правил і дій. У кінцевому результаті мовленнєво-ігрова діяльність спрямована на розвиток і вдосконалення мовлення дітей.

Мовні ігри мають велике значення для розвитку мовлення і мислення дітей; вони активізують, збагачують їхній словниковий запас, покращують фонематичний слух у дітей, прищеплюють цікавість і любов до мови.

Мовні ігри допомагають ефективно закріплювати правильну вимову, виховувати плавність мовлення, тренувати мовне дихання та м'язи органів мовлення. Під час ігор уточнюються і закріплюються поняття та уявлення дітей, розвивається їх творча уява, мислення, мова. Дитина в подальшому швидше і легше сприймає новий матеріал, опановує нові знання  і навички.

Мовленнєво-ігрова діяльність – це діяльність, що вимагає використання набутих раніше знань, мовленнєвих умінь і навичок у нових зв’язках і обставинах. В ігровій діяльності діти, на основі набутих уявлень про предмети, уточнюють і поглиблюють свої знання. Основою для мовленнєво-ігрової діяльності є сформовані уявлення про побудову ігрового сюжету, різноманітні ігрові дії з предметами, засвоєні мовленнєві вміння і навички. Як форма навчання дітей мовленнєво-ігрова діяльність виконує  пізнавальну й розважальну функції. Однією з найважливіших функцій ігрової діяльності є функція мовленнєвого спрямування. Мовленнєво-ігрові дії дітей спрямовані на інших учасників гри. У процесі гри дитина користується як діалогічним, так і монологічним мовленням. Саме в ігровій діяльності яскраво виявляється образність і виразність дитячого мовлення, в якому поєднуються мовні та немовні засоби виразності. Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досягнення. Виявляється він і в задоволенні учасників гри від участі в ній. Для вихователя результатом гри є рівень засвоєння дітьми знань, їхній успіх у розумовій діяльності, налагоджені гармонійних взаємин.

Мовленнєвий розвиток дошкільника має особливе значення у формуванні особистості, адже мовлення дитини визначає великою мірою її інтелектуальний, комунікативний та загальнокультурний рівень.

Отже, завдання педагога – активізувати мовленнєвий розвиток дошкільника, спрямувати цей процес у потрібне русло, сприяти закріпленню у дітей мовленнєвої культури.

МОВЛЕННЄВО-ІГРОВА КОМПЕТЕНЦІЯ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

                      

Формування у старших дошкільників умінь користуватися мовними засобами у процесі сприймання і продукування текстів усної форми – провідне завдання у навчанні дітей зв’язного мовлення. Набуття дітьми елементарної лінгвістичної освіти має тісно пов’язуватись з опануванням основних рис мовленнєвої культури, що передбачає вміння комплексно застосовувати мовні та немовні засоби з метою комунікації.

Ігрова компетенція – це сформованість у дітей ігрових дій, ініціативність, їхня самостійність в ігровій діяльності; творче відображення реальних і казкових ситуацій; ініціювання і розгортання ігрового задуму й сюжету гри; вміння об’єднуватись з однолітками на основі ігрового задуму, рольової взаємодії, особистих уподобань; дотримання норм та етикету спілкування.

  Мовленнєво-ігрова компетенція – це комплексна характеристика особистості, полікомпонентний утвір, чинниками якого виступають діалогічна, монологічна, когнітивно-мовленнєва, виразно-емоційна, оцінно-етична, театрально-ігрова та ігрова компетенції.

Рівні розвитку зв'язного мовлення дітей

Високий рівень.

Дитина активна у спілкуванні, вміє слухати і розуміє мовлення, будує спілкування з урахуванням ситуації. Діалог тривалий. Кількість діалогічних єдностей 7-8. Самостійно формулює запитання, відповідає поширеними реченнями на запитання товариша, використовує різні типи діалогічних єдностей: запитання-відповідь, повідомлення-запитання, спонукання-повідомлення; функціональні типи діалогу: домовленість, розпитування, обмін враженнями та обговорення. Уміло поєднує мовні й немовні засоби виразності; вміє будувати трилог, підтримувати групову бесіду (полілог). Вміє самостійно складати всі типи розповідей: сюжетні, творчі, описові, розмірковування; давати адекватну назву розповіді. Складає план своєї розповіді; дотримується композиційної структури побудови розповіді; виокремлює всі ознаки (до 7-8) предмета чи об’єкта опису; наводить адекватні аргументи для обґрунтування своїх доказів (до 5 і більше) у розповідях-розмірковуваннях. Кількість речень у тексті розповіді до 10 і більше, при цьому вживає всі типи речень; наявні образні вирази (до 3 і більше) в тексті розповіді. Знає тексти ігор та адекватно їх відтворює, не відволікаючись від тексту. Самостійно пояснює хід і правила гри, показує ігрові дії, організовує знайому гру з іншими дітьми. Самостійно, творчо розігрує казкові і реальні ситуації за змістом знайомих казок й оповідань: розподіляє ролі, добирає атрибути, домовляється про гру, розігрує текст. У процесі гри без нагадування використовує формули мовленнєвого етикету як у діалогічному, так і в монологічному мовленні.

Достатній рівень.

Дитина вміє слухати і розуміє мовлення, бере участь у спілкуванні. Складає діалог без допомоги педагога. Діалог тривалий. Кількість діалогічних єдностей 5-6. Користується такими функціональними типами діалогів, як: домовленість, розпитування, обмін враженнями; використовує діалогічні єдності: запитання – відповідь, повідомлення – запитання. Користується невербальними засобами виразності, володіє інтонацією та силою голосу, будує трилог. Уміє самостійно складати всі типи розповідей: сюжетні, творчі, описові, розмірковування; дає адекватну назву розповіді. Складає план своєї розповіді; дотримується композиційної структури побудови розповіді; виокремлює всі ознаки (до 7-8) предмета чи об’єкта опису; наводить адекватні аргументи щодо обґрунтування своїх доказів (до 5 і більше) у розповідях – міркуваннях. Кількість речень у тексті - розповіді до 10 і більше, при цьому використовує всі типи речень; наявні образні вирази (до 3 і більше). Знає текст гри, самостійно пояснює хід, правила гри і показує ігрові дії, проте організувати знайому гру з іншими дітьми їй не вдається. Розігрує казкові та реальні ситуації за змістом знайомих казок та оповідань: розподіляє ролі, добирає атрибути, розігрує текст. У ході гри як у діалогічному, так і монологічному мовленні використовує всі формули мовленнєвого етикету, окрім компліменту.

Середній рівень.

Дитина бере участь у спілкуванні здебільшого за ініціативою інших. Діалог будує з допомогою педагога, використовує прості, короткі однослівні речення. Діалог короткотривалий. Кількість діалогічних єдностей 3-4. Правильно будує типи діалогічних єдностей: запитання – відповідь, повідомлення – запитання та діалогів: домовленість, розпитування. Володіє інтонацією та найбільш поширеними невербальними засобами виразності. Складає здебільшого сюжетні та описові розповіді; планує свою розповідь за допомогою вихователя; частково дотримується композиційної структури побудови розповіді; виокремлює 3-4 ознаки предмета чи об’єкта опису. Кількість речень у тексті розповіді 5-6. Наявні паузи, незначні пропуски тексту. Речення здебільшого прості, відсутні образні вирази. При відтворенні тексту використовує слова-замінники, пояснює частково хід або правила гри, не може організувати гру. За допомогою дорослого розігрує казкові та реальні ситуації, відтворює зміст близько до тексту, ігрові дії відсутні. У процесі гри використовує формули мовленнєвого етикету: вітання, прохання, знайомство як у діалогічному, так і монологічному мовленні.

Низький рівень.

У дитини відсутня самостійність та ініціативність, постійно потребує допомоги педагога. Відповідає одним словом, не вміє правильно сформулювати запитання. Кількість діалогічних єдностей 1-2. Використовує такий тип діалогічної єдності, як запитання - відповідь. Не вміє користуватися мовними засобами виразності. Невербальні засоби виразності використовує рідко. Зазнає значних труднощів під час складання різних типів розповідей. Не вміє самостійно планувати свою розповідь; композиційна структура побудови розповіді порушена; виокремлює 1-2 ознаки об’єкта опису. Кількість речень у тексті розповіді до 4. Використовує прості непоширені речення, з довготривалими паузами, які позбавлені образних виразів. Не знає повністю тексту гри, відмовляється пояснити та організувати гру. Не вміє самостійно розігрувати текст казкової та реальної ситуації. Серед формул мовленнєвого етикету, за умови нагадування, використовує тільки вітання, прощання.

Місце гри в розвитку  мовлення дошкільників

Психолінгвістичний компонент проблеми мовленнєво-ігрової діяльності розкривається у працях Є.М.Верещагіна, М.І.Жинкіна, І.О. Зимньої, О.О. Леонтьєва, О.Р. Лурії, Т.О. Піроженко, І.О. Синиці, О.М. Соколова та ін. Він ґрунтується на уявленнях про структуру мовленнєвої діяльності та різноманітні психофізіологічні механізми породження мовлення, що забезпечують реалізацію мовленнєвого акту на знайомому матеріалі з використанням комунікативно спрямованих одиниць висловлювання.

Дослідженню гри як провідної діяльності дошкільників присвячені праці Ш.О. Амонашвілі, Л.В. Артемової, Т.О. Маркової, Д.Т. Менджерицької, Є.І. Тихеєвої та ін. Учені дійшли висновку, що гра може виступати засобом, який пов’язує різні види діяльності: ігрову, комунікативно-мовленнєву і навчально-мовленнєву. Виокремивши гру як вид діяльності, що посідає найважливіше місце в розвитку дітей дошкільного віку, зауважимо, що гра дитини – це не тільки згадка про пережите, а й творча переробка пережитих вражень, комбінування їх і відображення в мовленнєвому плані; вона є найефективнішим засобом вияву мовленнєвої активності дітей. Гра є інтерактивною, оскільки для того, щоб гратися, дитина повинна взаємодіяти з різними предметами та іншими особами, впливати на цю особу або предмет, реагувати на зміни, які вона викликає. Ця діяльність є взаємною, навіть, предмети “реагують”, коли з ними грають. Гра є відкритою, образною, виразною, творчою, різноманітною. У найкращому варіанті відсутні переможці й переможені. Коли діти граються, вони зайняті процесом, де все, що вони роблять (якщо це не завдає шкоди їм та тим, хто їх оточує), є прийнятним і характеризує цінність цієї діяльності. Водночас тільки грою діяльність дитини не обмежується. Доведено, що оволодіння діяльністю охоплює такі     взаємопов′язані між собою базисні властивості особистості: ініціативність, активність, свободу вибору й відповідальність. Дитина усвідомлює себе як індивідуальність тоді, коли може здійснити діяльність за своєю ініціативою й уявити собі її наслідки. Це дитина може зробити тільки завдяки мовленню, що супроводжує всі види діяльності. У грі дитина спілкується з іншими її учасниками. Відтак, М.І. Лісіна в  результаті довготривалих досліджень дійшла висновку про наявність ще одного виду провідної діяльності – спілкування, яке супроводжує ігрову та інші види діяльності. 

Психологи розуміють гру як один з видів людської діяльності, в ході якої відбувається пізнання фактів дійсності й формується суб’єктивне ставлення до неї. Мовленнєве спілкування – одна з найбільш складних і досконалих форм спілкування. Спілкування як і будь-який інший вид діяльності має мотив, предмет, зміст, засоби, результат. Предметом спілкування є інша людина, партнер, який одночасно виступає і суб’єктом спілкування. Потреба спілкування визначається як бажання і прагнення людини до пізнання, оцінки інших. Згідно з концепцією О.О.Леонтьєва,  мотивами можуть бути якості партнера, що стимулюють спілкування. Дослідник вважає, що для досягнення ефективності спільної діяльності необхідно, щоб її учасники правильно розуміли й оцінювали себе і своїх партнерів. Суб′єктивне переживання, потреба у спілкуванні виступають як інтерес до інших людей, спільних дій (бажання розповісти, домовитись у грі). Отже, можна вести мову про мовленнєво-ігрову діяльність як різновид діяльності дітей дошкільного віку і водночас ефективний засіб мовленнєвого розвитку дитини. Ігрова діяльність дозволяє створити життєві ситуації, що стимулюють мовленнєву активність та спілкування дітей і сприятимуть мовному і лінгвістичному розвитку дітей.

Гра як засіб формування звукової культури мовлення

Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра. Одним з видів ігор є дидактична гра.

З українського педагогічного словника дізнаємося, що дидактична гра – це гра для навчання й виховання дошкільників і школярів .

Дидактичні ігри проводять після того, як діти вже навчилися розповідати на заняттях. Однією з умов проведення дидактичної гри є її жвавість, певний ритм, активна участь усіх дітей. Якщо ж діти не вміють розповідати про предмети, гра може загубити ці свої цінні якості. В дидактичних іграх можна закріплювати вміння дітей описувати предмет або картинку досить повно, послідовно. За суттєвими ознаками. Це такі ігри: «Чарівний мішечок», «Відгадай, хто це?», «Відгадай, яка квітка (дерево, тварина)», «Пошта», «Школа» тощо.

Ігри мають чіткі правила, які вихователь на початку заняття повідомляє дітям і яких вони дотримаються в ході гри. Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміння взаємодіяти з іншими, переборювати негативні емоції у зв’язку з невдачами тощо. У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки.

Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки яким діти реалізовують свої ігрові задуми. Без дотримання певних правил дій неможлива гра.

Ігрові дії малюків полягають у перестановці, збиранні предметів, їх порівнянні, доборі за кольором, розміром, імітуванні рухів, голосів тощо. Ігрові дії дітей середнього і старшого дошкільного віку виражають значно складніші стосунки між ними.

Своєрідність цієї гри полягає у тому, що вона дає можливість педагогу здійснювати навчання, вправляння та розвиток розумових здібностей, формуванню цінних рис особистості і взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі      . Вона забезпечує сприятливі умови для розв’язання педагогічних завдань з урахуванням можливостей дітей дошкільного віку.

Для розвитку діалогічного мовлення проводяться такі ігри, де мовна активність дітей займає основне місце. В молодших групах це дидактичні ігри з лялькою. Зміст цих ігор в тому, що вихователь розігрує невелику інсценівку за участю ляльки, наприклад, влаштування кімнати для ляльки, святкування дня народження ляльки, зустріч нової ляльки Тані. Протягом усієї гри вихователь веде розмову з дітьми від імені ляльки Тані; діти відповідають хором і поодинці, уважно стежать за діями вихователя, самі беруть участь у виконанні окремих доручень ( накрити стіл для ляльки, одягти пальто на неї, допомогти ляльці сховатися тощо).

Вихователь складає інсценівку за участю не більше як трьох дійових осіб, продумає діалог який буде вести протягом гри, дії, що будують виконуватися. Треба обов’язково передбачити активну участь усіх дітей у розмові з дійовими особами. Сюжети для сценарію треба брати з дитячого життя, з життя тварин. Це можуть бути невеликі інсценізації: «Знайомство», «Зустріч друзів», «У лікарні», «В магазині», «Розмова по телефону», «У бібліотеці» тощо. Дійовими особами можуть бути і герої улюблених казок: Червона Шапочка, зайчик і т. д. Проте це буде не інсценування всієї казки, а розмова дітей з одним героєм.

В основі гри-бесіди лежить спілкування вихователя з дітьми, дітей з вихователем і дітей один з одним. У грі-бесіді вихователь часто діє не від себе, а від близького дітям персонажа і тим самим не тільки зберігає ігрове спілкування, а й підсилює бажання повторити гру.

Цінність гри-бесіди полягає в тому, що вона ставить вимоги до активізації емоційно-мислительних процесів: єдність слова, дії, думки й уяви дітей. Такі ігри виховують уміння слухати і чути запитання вихователя, запитання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на зміст розмови, доповнювати сказане, висловлювати судження.

Класифікація ігор за матеріалом наголошує на їх спрямованості на навчання, пізнавальну діяльність, але вона лише поверхово розкриває основи дидактичної гри: особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацією життя дітей, керівництво вихователя. Цій меті підпорядкована класифікація дидактичних ігор, запропонована О.Сорокіною, за якою виокремлюють:

ü Ігри-подорожі.

Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте – через загадкове, складне – через переборне, необхідне – через цікаве.

ü Ігри-доручення.

Ігрове завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити: «Збери у кошику усі іграшки червоного кольору», «Дістань із мішечка предмети круглої форми» та інші.;

ü Ігри-припущення.

Їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б …?», «Щоб я зробив, як би …?» та інші. Вони спонукають дітей до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв’язки активної роботи уяви;

ü Ігри-загадки.

Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати, робити висновки;

ü Ігри-бесіди.

Основою їх є спілкування вихователя з дітьми, дітей між собою, яке постає як ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації емоційно-розумових процесі (єдності слова, дії, думки, уяви дітей), у вихованні вміння слухати і чути питання вихователя, питання і відповіді дітей, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження.

Відповідно до характеру ігрових дій дидактичні ігри поділяють на:.

§  Ігри з відшукуванням предметів.

Їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;

§  Ігри з відгадуванням загадок.

Вибудовуються вони на з’ясуванні невідомого: «Впізнай», «Відгадай», «Що змінилось?»;

§  Сюжетно-рольові ігри.

Ігрові дії, передбаченні у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця та інші);

§  Ігри у фанти або в заборонений «штрафний» предмет (картинку).

Вони пов’язані з цікавими для дітей ігровими моментами.

Ще є правила: навчальні – розкривають перед дітьми що і як треба робити, співвідносяться з ігровими діями, посилюють їх роль; організуючі – визначають послідовність дій і взаємовідносини дітей в грі, дисциплінуючі - попереджають про те, чого і чому не можна робити, результат – показник рівня досягнень дітей у засвоєнні знань, у розвитку розумової діяльності.

Із цих правил щодо дидактичних ігор витікають такі вимоги до гри:

1.     Кожна дидактична гра повинна давати вправи корисні для розумового розвитку дітей і їх виховання;

2.     В дидактичній грі обов’язкова наявність захоплюючих завдань, рішення яких вимагають розумового зусилля, подолання труднощів;

3.     Дидактизм в грі повинен поєднуватись з зацікавленістю. Жестом, гумором;

4.     Гра повинна відповідати віковим можливостям дітей.

Процес оволодіння рідною мовою відбувається як під час занять, так і в повсякденному житті дитячого садка. В різні періоди дня з дітьми можна планувати таку роботу:

Ранком: індивідуальна робота з виховання звукової культури та граматичної правильності мови, бесіди на близькі для дітей теми, короткочасні спостереження, дидактичні ігри, словесні доручення, малорухливі ігри із співом та діалогом, розглядання ілюстрацій, настільно-друковані ігри; між сніданком і заняттями – короткочасне спостереження в куточку природи.

На прогулянці: спостереження в природі, в суспільному житті, індивідуальна робота, дидактичні ігри; рухливі ігри із співом і діалогом.

У другу половину дня: після сну – показ різних видів театрів, самодіяльні концерти дітей, веселі ігри-змагання, інсценований показ забавних іграшок, слухання улюблених казок, пісень; відзначення днів народження дітей; перегляд діафільмів, літературні ранки; у вечірні години – спостереження в природі і в суспільному житті, дидактичні, хороводні ігри, індивідуальна робота, загадування і відгадування загадок, розглядання ілюстрацій, настільно-друковані ігри, перегляд телевізійних передач.

Обов’язковим компонентом гри є її правила, завдяки  яким педагог  керує поведінкою дітей, навчально-виховним процесом.

Таким чином, обов’язковими структурними елементами дидактичної гри є: навчальне і виховне завдання, ігрові дії і правила.

Отже, для вибору дидактичної гри необхідно знати рівень підготовки вихованців, так, як в іграх вони повинні оперувати вже наявними знаннями і уявленнями. Інакше кажучи, визначаючи дидактичне завдання, потрібно перш за все мати на увазі, які знання, уявлення дітей повинні засвоюватися, закріплюватися, які розумові операції в зв'язку з цим розвиваються, а також, які якості особистості дітей можна формувати засобами даної гри.

Ігрові дії можуть бути дуже різноманітними, відповідно до віку дітей. У іграх малих дітей ігрові дії полягають у розкладанні картинок, у наслідувальних рухах. Ігрові дії старших дітей складніші, бо вони вимагають взаємодії одних дітей з іншими, послідовності, черговості. Це можуть бути й інтелектуальні дії, порівняння, зіставлення, описування і т.д.

Гра стає дидактичною, якщо є основні компоненти; дидактичне завдання, правила, ігрові дії. Уся робота, спрямована на розвиток фонетичної сторони мовлення, планується і проводиться на заняттях із виховання звукової культури мови. Деякі ігри і вправи (наприклад на закріплення правильної вимови звуків, що діти ще недостатньо засвоїли) вихователем можуть бути проведені і поза заняттями (в часи ігор та прогулянок).

Важливе значення для розвитку мови дошкільників мають словесні ігри, які сприяють вирішенню одного з головних завдань розумового виховання, а саме, розвитку мовлення дітей: поповнюється і активізується словник, формується правильна звуковимова, розвивається зв'язне мовлення, уміння правильно висловлювати свої думки. У цих іграх  дитина повинна вирішувати самостійно різноманітні розумові завдання, описувати предмети, відгадувати за описом, за ознаками схожості і розбіжності, групувати предмети за різними властивостями, самому придумувати розповіді. У іграх і ігрових вправах для розвитку мовлення передбачено ознайомлення з навколишнім, формування словника, виховання звукової культури мови.

Словесна гра – це гра, змістом якої виступає мовленнєве висловлювання; засобом реалізації ігрової дії та ігрового задуму є слово; результатом гри – породження нового висловлювання – тексту. Це природний спосіб організації спілкування дітей дошкільного віку, оскільки гра невимушено залучає дітей в міжособистісне спілкування.

Ігри зі словом та звуком для дітей є не лише привабливими, а й корисними. Словесні ігри спрямовані на розвиток мовлення  дітей, уточнення та закріплення словника, на формування правильної звуковимови. Водночас вони є підґрунтям для активізації пізнавальної діяльності, розвитку розумових здібностей. У дошкільнят формується вміння висловлювати свою думку, робити висновки, застосовувати нові знання в різних життєвих ситуаціях.

Мовленнєві ігри допомагають дитині активно пізнавати навколишній світ, опановувати вміння досліджувати різноманітні предмети та явища, розвивають навички узагальнення, порівняння тощо.

Під час мовленнєвих ігор діти вчаться аналізувати побачене чи почуте і робити власні висновки. Відтак продовжує активізуватися та зростати словниковий запас дітей, удосконалюється їхнє вміння викладати власну думку. Речення стають довшими, більш розгорнутими, а їх конструкція – складнішою, з’являються пізнавальний інтерес, естетично – творчі потреби. Кожна з ігор має зацікавити малюка, захопити його, приємно здивувати, подарувати радість спілкування та радість пізнання.

ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ ЗА ЛЕКСИЧНИМИ ТЕМАМИ

Місяць
	I тиждень		II тиждень	III тиждень	IV тиждень
Вересень	Обстеження			Дитячий садок	Іграшки
Жовтень	Моя сім’я	Овочі		Фрукти	Осінь – пора року
Листопад	Свійські тварини	Дикі тварини		Птахи	Хто як до зими готується
Грудень	Одяг	Взуття		Зима. Зимові розваги	Новий рік
Січень	Повторення. Різдвяні свята.	Повторення. Красуня зима		Кухня. Їжа	Кухня. Посуд
Лютий	Меблі	Транспорт повітряний		Транспорт водний	Транспорт наземний
Березень	Мамине свято	Професії наших батьків		Весна. Ознаки весни	Дерева, кущі
Квітень	Рідний край	Мешканці водойм		Весна. Квіти	Комахи
Травень	Свято Великодня	Явища природи		Ввічливі слова	Обстеження

ПІДБІРКА МОВЛЕННЄВИХ ІГОР

ДИТЯЧИЙ САДОК

ü «Пригадай, що робить»

Мета: уточнення, розширення і активізація дієслівного словника з теми.

Обладнання: малюнки із зображенням професій працівників дитсадка.

Дорослий показує  малюнки із зображенням лікаря, кухаря, музичного керівника і т.д. і пропонує подумати і сказати яку роботу вони виконують.

ü «Мій садочок»

Мета: ознайомити з частинами дитсадка.

Дорослий і дитина розглядають дитячий садок на прогулянці, знайомляться з його частинами: вікном, стіною, крівлею, дверима, трубою (якщо є), визначають високий будинок або низький. Потім дорослий просить дитину відгадати, про що він говорить: «Через цю частину садка люди заходять  і виходять. Що це? (двері). Це потрібно садочку для того, щоб захищати від дощу і снігу (крівля)» і та ін.

ü «Олімпіада»

Мета: розширювати знання про різні види спорту та знаряддя; виховувати бажання займатися спортом, бути міцним та здоровим.

Обладнання: картинки із зображенням спортсменів та предметні картинки або іграшки (знаряддя для спортсменів).

Вихователь пропонує вирушити на стадіон, де тренуються різні спортсмени. Діти обирають предметну картинку та складають речення.

•  Це футбольний м'яч. Він потрібен футболістові.

•  Це шайба. Вона потрібна хокеїстові.

•  Це гиря. Вона потрібна важкоатлетові.

ü «Будиночок»

Мета: активізувати словник з теми, розвивати розуміння прийменників: в, на, з, під.

Обладнання: гральний дім, іграшка «Кішка» або картонний дім і кішка.

Дорослий розповідає дитині, що в цьому домі живе кішка. Він показує, як кішка зайшла в дім, вийшла з дому, залізла на крівлю, сіла під вікном. Потім просить дитину проробити ті ж дії. Якщо малюк вагається, йому допомагають. Потім дитині пропонують прокоментувати свої дій.

ü «Різнокольорова вулиця»

Мета: закріпити і розширити словник з теми, навчити розподіляти будинки рівно в ряд.

Обладнання: картонний дім різних кольорів і розмірів.

Дорослий пропонує дитині побудувати вулицю розподіляючи будиночки на столі в один ряд (зліва направо). Після того, як дитина поклала дім, їй задають запитання: «Що ти поклав? Якого кольору цей дім? Що є вдома?»

ІГРАШКИ

ü «Веселий м’яч»

Мета: навчити утворювати іменники в множині.

Обладнання: м’яч.

Дорослий називає іменник в однині  та кидає дитині м’яч. Дитина називає іменник в множині   та повертає м’яч.

дощ – дощі

крапля – краплі

лист – листя

гриб – гриби

парасолька – парасольки

плащ – плащі

птах – птахи

ü «Іграшкова шафа»

Мета: закріпити словник з теми, навчати визначати іграшки на дотик.

Обладнання: іграшки.

Не зазираючи у мішечок, дитина визначає іграшку на дотик і називає її. Якщо завдання виконано правильно, іграшку дістають із мішечка і викладають у шафу.

ü «Чого не стало?»

Мета: вправляти в утворенні форм родового відмінку, розвивати зорову увагу і пам’ять.

Обладнання: іграшки.

Дорослий виставляє на стіл чотири іграшки. Дитина називає їх. Потім дорослий просить дитину закрити очі, а сам в цей час ховає одну із іграшок. Дитина повинна відгадати, яка іграшка зникла. Гру рекомендують повторювати 3 – 4 рази.

ü «Чого не вистачає?»

Мета: розвиток у дитини цілісного сприйняття предмету.

Обладнання: малюнок із зображенням прапорця без палички, кульки  без ниточки.

Дитина вдивляється в намальовану іграшку і відшукує ту частину, якої не вистачає. Потім дорослий пропонує дитині домалювати невистачаючу частину.

МОЯ СІМ’Я

ü «У гостях»

Мета: розвивати навички культурної поведінки за столом; учити користуватися столовими приборами; активізувати словниковий запас словами ввічливості; спонукати до вживання особових займенників.

Обладнання: столові прибори, чайні сервізи, цукерки, торт.

Гра проводиться у підгрупах. Одна дитина — «господар», решта — «запрошені». «Господар» накриває на стіл для прийому гостей. Далі розігрується ситуація, коли «запрошені» приходять у гості.

ü «Скажи: чия це річ»

 Мета: вправляти дітей у називанні та вживанні в повсякденному житті прислівників, прикметників; розвивати інтерес до гри.

Обладнання: предметні картинки (речі домашнього вжитку, одяг, посуд, інструменти тощо).

На килимку розкладаються предметні картинки зображенням донизу. Вихователь пропонує дітям по черзі підійти, узяти картинку і сказати, що на ній зображено та кому з родини може належати ця річ.

ü «Ми – помічники»

Мета: розвивати уміння складати речення за картиною, а також зв'язне мовлення; виховувати інтерес до гри.

Обладнання: скринька; предметні картинки, на яких зображено дії дітей.

Діти по черзі витягають зі скрині картинки і складають речення. Наприклад: «Хлопчик допомагає мамі підмітати підлогу». Або: «Дівчинка разом із бабусею миє посуд».

ü «Мій день»

Мета: учити дітей із власного досвіду складати розповіді про оздоровлення свого організму та режим дня; виховувати бажання дотримуватись режиму дня для того, щоб бути здоровим.

Обладнання: картинки із серії «Режим дня».

Вихователь розкладає на килимку картинки із серії «Режим дня», а діти повинні пригадати свій режим дня з самого ранку і послідовно на мольберті розташувати картинки.

ОВОЧІ

ü «Чарівний мішечок»

Мета: закріпити назви овочів, їх колір.

Обладнання: мішечок, справжні овочі або муляжі.

Перед грою дитину знайомлять з овочами та їх особливостями. Малюк по одному дістає  з «чарівного мішечка» овочі, називає їх. Потім він відповідає на запитання дорослого про колір, форму, розмір овочів. Якщо дитина вагається, дорослий допомагає їй.

ü «Назви лагідно»

Мета: вчити утворювати іменники із зменшено-пестливими суфіксами.

Обладнання: предметні малюнки із зображенням дорослих.

Дорослий показує дитині малюнок із зображенням якого – не будь великого овочу, наприклад, помідора і запитує, як він називається. Потім пояснює: «Це великий помідор.  А як ти назвеш лагідно маленький такий же овоч?» Демонструє картинку (помідорчик). Аналогічно роздивляються інші овочі (огірок – огірочок,  морква – морквинка,  картопля – картопелька).

Не розмовляючу дитину просять: «Покажи помідор. А зараз покажи помідорчик».

ü «Який овоч пропустили?»

Мета: активізація словника з теми, розвиток уваги і зорової пам’яті.

Обладнання: Іграшка «Заєць», справжні овочі або муляжі.

Дорослий показує дитині зайця і пояснює, що у нього сьогодні день народження. Приходили гості і принесли багато подарунків. Дорослий розкладає перед зайцем овочі – подарунки, перелічуючи їх. Один овоч не називає. Дитина повинна відгадати який. Він називає або показує його в залежності від рівня мовного розвитку.

ü    «Зваримо смачний борщ»                                                         

Мета: учити обирати потрібні овочі для борщу; розвивати логічне мислення, уважність.                                                                          

Обладнання: посуд (горщик, ложка, миска, глечик); муляжі овочів та фруктів.

Вихователь пропонує дітям «зварити» українську страву — борщ. Діти називають посуд, у якому вони «варитимуть» борщ. Викликані діти обирають серед покладених перед ними овочів та фруктів потрібні овочі для борщу і складають їх у горщик. Діти по черзі обирають овочі, а решта дітей знаками показують: так чи ні.

ФРУКТИ

ü «Що у кошику?»

Мета: познайомити з фруктами, уточнити їх назву, колір, форму, смакові якості.

Обладнання: кошик зі справжніми фруктами або муляжами.

Дорослий по одному дістає фрукти із кошика і описує їх: «Яблуко кругле, червоне. Яблуко солодке, соковите, смачне. Яблуко можна їсти». Дитина допомагає дорослому описувати фрукти, потім куштує його на смак. 

 

ü «Чарівний мішечок»

Мета: закріпити словник з теми, вчити розрізняти фрукти на дотик.

Обладнання: справжні фрукти або муляжі.

Не зазираючи під серветку, дитина визначає фрукт на дотик і називає його. Якщо дитина правильно виконає завдання, фрукт дістають і кладуть на стіл.

ü «Що це?»

Мета: вчити утворювати іменники із зменшено – пестливими суфіксами.

Обладнання: м’яч.

Дорослий називає який – не будь фрукт і кидає м’яч дитині. Та називає його лагідно і повертає м’яч дорослому (яблуко – яблучко, лимон – лимончик, апельсин – апельсинчик і т. д.). Дитині,яка не розмовляє, показуйте малюнки і просіть: «Покажи яблуко. А зараз покажи яблучко».

ü «Що де росте?»                   

Мета: розширювати й уточнювати уявлення дітей про овочі та фрукти (де вони ростуть); розвивати пам’ять, мовлення, уважність.                                Обладнання: вирізані овочі та фрукти, макет дерева, макет городу.

Вихователь пропонує дітям по черзі підійти до столу і взяти один овоч або фрукт, назвати його, визначити, де він росте та відповідно покласти на макет городу або повісити на макет дерева. Наприклад: дитина бере яблуко і розповідає: «Це яблуко, воно росте в саду на дереві», потім підходить до макета дерева і вішає вирізаний фрукт на нього.

ü «Упізнай за описом»                                                                  

Мета: удосконалювати знання дитини про овочі та фрукти; учити знаходити предмет за описом; розвивати уважність, дисциплінованість.  

Обладнання: муляжі овочів, фруктів та цитрусів.

Вихователь пропонує дітям знайти той предмет, який він опише. Вихователь: «Кругле, жовте, з червоним бочком, буває кисло-солодким, росте на дереві, корисне». Дитина виходить, обирає серед муляжів яблуко, показує його дітям, а діти знаками відповідають: згодні вони чи ні.

ü «Відгадай: що в руці?»

Мета: учити дітей розрізняти та називати овочі, фрукти за кольором, формою; виховувати інтерес до природи.

Обладнання: овочі та фрукти.

Діти утворюють коло, закладаючи руки за спину. Вихователь кладе в їхні руки овочі та фрукти, потім показує щось з овочів або фруктів, а діти повинні визначити на дотик, який овоч або фрукт лежить у руці. Ті, хто мають такий самий предмет, підбігають до вихователя.

ü «Зберемо фрукти у саду»

Мета: закріпити назви фруктів, навчити відбирати фрукти у визначеному порядку.

Обладнання: справжні фрукти або муляжі.

Дорослі пояснюють дитині, що сьогодні води йдуть в сад, де ростуть фрукти. На підлозі у кімнаті лежать різноманітні муляжі. За проханням дорослого дитина «збирає» фрукти у визначеному порядку: «Спочатку візьми одну грушу, потім багато яблук…» і т. д.

                                                 ОСІНЬ ПОРА РОКУ

ü «Що буває восени?»

Мета: закріпити поняття про осінні явища, активізація словника з теми. Обладнання: сюжетні малюнки із зображенням різноманітних пір року.

На столі хаотично лежать малюнки із зображенням різноманітних природних явищ (йде сніг, квітуча галявина, осінній ліс, шпак у шпаківні та ін.). Дитина вибирає собі малюнок, на якому зображено лише осіннє явище і сама або за допомогою дорослого називає його.

Приклад. Сонечко ховається за хмари. Йде дощ. Листя на деревах жовте і червоне. Птахи відлітають на південь. Тварини запасаються на зиму. Люди вдягають пальта та плащі.

ü    «Що нам осінь принесла?»                                                                 

Мета: закріплювати з дітьми ознаки осені та її дари; розвивати пам’ять, мислення, мовлення.                                                                   

Обладнання: різнокольорові листочки, овочі, фрукти, картина «Осінь».

Вихователь виставляє перед дітьми картину «Осінь», просить назвати пору року, пригадати: які дари принесла осінь людям. Для підказки на столі розкладені овочі, фрукти, різнокольорові листочки.

ü «Я опишу, а ти — відгадай»                                                               

Мета: учити дітей називати пори року за їх ознаками; розвивати мислення, пам’ять, увагу.                                                                         

Обладнання: картинки з порами року.                                                        

Вихователь описує пору року, а діти її відгадують. Вихователь: «У цю пору року люди працюють на городах, у садах збирають фрукти,діти ідуть у садочки і школи».

ü «Скажи: яка?»

Мета: учити дітей добирати прикметники до іменників; розвивати мислення, мовлення, увагу.                                                                         

Обладнання: м’яч.

Вихователь кидає дітям по черзі м’яч. Вихователь: «Осінь яка? Сонечко яке? Трава яка?». Дитина ловить м’яч, добирає прикметник, потім кидає м’яч назад вихователеві.

ü «Коли це буває ?»                                                                       

Мета: учити дітей називати пори року за їх ознаками; розвивати мислення, пам’ять, увагу.                                                                         

Обладнання: картинки з порами року, загадки про пори року.                          

Вихователь загадує дітям загадки про пори року, діти їх відгадують, знаходять відповідні пори року на картинках і виставляють їх на мольберт.

• Сніг на полях, лід на річках

Хуга гуляє,коли це буває? (Узимку)

• Зійшли сніги, шумить вода,

Земля вже квіти викида.

Буяє травка молода,

Все мертве оживає,коли це буває? (Навесні)

• Сонце пече, липа цвіте,

Вишня поспіває, коли це буває? (Улітку)

• Голі поля, мокне земля,

Дощ поливає, коли це буває? (Восени)

ü «Пори року»                                                                      

Мета: учити дітей називати  пори  року за їх ознаками, знаходити відповідні картинки; розвивати зорову пам’ять, увагу.                   

Обладнання: великі картини з порами року та маленькі картки з порами року для всіх дітей.                                                                                             

На стільцях перед дітьми стоять картини з порами року. На килимку лежать картки. Вихователь пропонує кожній дитині взяти одну картку і підійти до картини з відповідною порою року. Далі необхідно назвати свою пору року, пояснити, чому саме дитина підійшла до тієї чи іншої картини.

СВІЙСЬКІ ТВАРИНИ

ü «Давай познайомимося»

Мета: уточнити і розширити словник дитини з теми.

Обладнання: іграшка, малюнок домашні тварини в мішечку (кішка, собака, корова, кінь).

Дорослий з таємничим виглядом показує дитині мішечок і говорить, що там знаходиться той, хто хоче з ним познайомитися. Потім дістає іграшку, наприклад собаку, і розмовляє з малюком про неї. Дорослий активізує мову дитини запитаннями: «Хто це? Які частини тіла у неї є? Покажи хвіст, вуха, спинку, голову. Якого кольору шерсть собаки? Чим харчується? Як називається дитинча собаки? Як вона говорить? Що вміє робити? Де живе?» Якщо дитина вагається відповідаючи на запитання, дорослий їй допомагає. Дорослий повинен пояснити дитині, що собака – це домашня тварина, так як вона живе поряд з людиною і людина турбується про неї. Аналогічно проводиться бесіда про кішку, корову і коня.

ü «Хто як кричить?»

Мета: навчити дитину впізнавати тварину за звуконаслідуванням, закріпити і активізувати словник з теми.

Обладнання: м’яч.

Дорослий відтворює звуки, характерні для якої – не будь  домашньої тварини, і кидає м’яч дитині. Та називає цю тварину і повертає м’яч: «М’яв – м’яв» (кішка), «Гав – гав» (собака), «Му – му» (корова), «Іго – го» (кінь).

ü «Допоможи мамі знайти своїх дитинчат»

Мета: закріпити словник іменників з теми, формувати навики утворення іменників зі зменшувально – лагідними суфіксами.

Обладнання: малюнок із зображенням домашніх тварин та їх дитинчат.

Дорослий розкладає на стіл малюнки із зображенням дитинчат, собі залишає зображення дорослої тварини. Дорослий показує дитині малюнок, наприклад, собаку і говорить: «Собачка плаче, вона загубила своїх дітей. Хто її діти? Покажи і назви». Дитина шукає підходящий малюнок і називає дитинча собаки. Якщо дитина вагається, дорослий допомагає їй. Гра продовжується до тих пір, поки всі мами не знайдуть дитинчат.

ü «Назви лагідно»

Мета: утворити іменники зі зменшувально – лагідними суфіксами.

Обладнання: малюнок, із зображенням якої–небудь домашньої тварини і його дитинчати.

Дорослий просить дитину назвати тварину (наприклад, корову), його дитинча (теля), показати на малюнку частини тіла корови, активізувати його мову питаннями: «Що ти показав? (хвіст). А як назвати лагідно хвіст у маленького теля? (хвостик)». Аналогічно роздивляються: голова – голівка, нога – ніжка, роги – ріжки, копито – копитце, вухо - вушко, очі - оченята.

ü «Пташиний двір»

Мета: уточнити і розширити словник з теми.

Обладнання: іграшковий півень, курка та курчата, будівельний матеріал – цеглинки.

Дорослий будує паркан з цеглинок, дитина допомагає йому. Потім виконує дії з півнем: «Злетів на огорожу. Закричав: «Ку – ку – рі – ку» і т. д. Дитину залучають до гри: «Що є у півня? (дзьоб, гребінець, крильця, голова, хвіст, ноги) Як кричить півень? Що вміє робити? (ходити, клювати, кукурікати, пити)».

         Потім з’являється курка та курчата. Їх теж розглядають, висловлюються про їх вигляд, звички,  називають частини тіла, спонукають дитину до звуконаслідування: «Ко – ко – ко, пі – пі – пі, цип – цип – цип, ку – ка – рі – ку».

ü «Розрізна картинка»

Мета: формувати цілісність сприйняття предмету, активізувати словник з теми.

Обладнання: розрізний малюнок «Яйце» ( два горизонтальних розрізи).

Гра проводиться після знайомства з казкою «Курочка Ряба». Мову дитини активізують питаннями: «Що вийшло? Якого кольору яйце? Як можна назвати його лагідно? Хто зніс яйце?» і т. д.

ü «Хто де заховався?»

Мета: сформувати поняття деяких прийменників, активізувати мову.

Обладнання: іграшкова кішка або собака.

Дорослий ховає кішку або собаку за стіл, під ліжко, за двері, біля шафи і т. д. і просить дитину знайти її. Після того як дитина знаходить іграшку, дорослий питає: «Куди сховалася собачка?» (Під стіл). «Вірно. Собачка під столом». Дорослий виділяє прийменники голосом. Потім дорослий пропонує дитині сховати іграшку, а сам шукає її і активізує мову дитини питаннями: «Куди ти сховав собачку?»Дитині, яка не розмовляє,  пропонують сховати іграшку в яке – не будь місце. Після того, як вона виконає інструкції, дорослий розповідає, де іграшка -  виділяє прийменник голосом.

ü «Упізнай тваринку за описом»                                                

Мета: удосконалювати знання дітей про свійських тварин; учити знаходити картинки за описом; розвивати уважність, пам’ять, мислення.  

Обладнання: предметні картинки зі свійськими тваринами.

Вихователь пропонує дітям знайти ту тварину, яку він опише. Вихователь: «Ця тварина має голову, вушка, гострі зуби, тулуб, ноги, хвіст. Вона охороняє будинок, любить гризти кістки». Дитина виходить і знаходить картинку з собакою, показує її дітям, а діти знаками відповідають: згодні вони чи ні.

ü «Хто що їсть»                                                                              

Мета: закріплювати знання дітей про свійських тварин (що вони їдять); розвивати мислення, увагу, пам’ять; виховувати бажання піклуватися про свійських тварин.                                                                                

Обладнання: предметні картинки із зображенням свійських тварин та їжі для них.

Вихователь пропонує дітям «погодувати» тварин на подвір’ї бабусі Одарки. Вихователь викликає дітей парами. Одна дитина називає тварину і виставляє її , а друга — шукає для неї їжу, ставить картину поруч із твариною.

ü «Хто де стоїть»                                                                   

Мета: учити дітей орієнтуватися у просторі; розуміти поняття «ліворуч», «праворуч», «біля», «перед», «за», «угорі»; розвивати мислення, пам’ять.

Обладнання: картинки з зображенням свійських тварин, будинок.

Вихователь показує картинки із зображенням тварин та їх дитинчат і пропонує дітям назвати їх (собака і цуценя, кішка і кошеня, корова і теля тощо). Картинки виставляються на підставку, в тому самому порядку, у якому показуються. Після цього, показуючи, наприклад, на кішку, вихователь запитує: «Хто стоїть поряд із нею?» Діти відповідають. Гра триває, поки діти не назвуть усіх тварин та їх дитинчат.

ü «Дикі та свійські тварини»                                                                 

Мета: учити дітей називати диких та свійських тварин; класифікувати їх, розвивати мовлення, пам’ять, увагу; виховувати любов до природи.

Обладнання: набори іграшок: «Свійські тварини», «Дикі тварини»; ялинки; бабуся; будинок.

Вихователь пропонує дітям узяти іграшку, назвати її та «оселити»  там, де вона живе. Якщо це дика тварина, то дитина ставить іграшку біля ялинок, а якщо свійська — біля будинку бабусі.

ü «Упізнай тварин»

Мета: закріплювати вміння дітей упізнавати свійських тварин за їх звуконаслідуванням; розвивати фонематичний слух, увагу.

Варіант І

Вихователь звуконаслідує тварин, а діти їх відгадують.

Варіант ІІ

Вихователь викликає до себе дитину, на вушко називає їй тварину. Дитина звуконаслідує названу тварину, а діти відгадують.

ДИКІ ТВАРИНИ

ü «Вгадай, хто це?»

Мета: активізувати словник з теми.

Обладнання: малюнки із зображенням диких тварин.

Дорослий пропонує дитині відгадати загадку. Якщо відповідь правильна,  демонструє малюнок – відгадку:

Великий, бурий, товстоп`ятий, косолапий, неповороткий. (Ведмідь).

Сірий, злий, зубастий, сердитий, голодний. (Вовк).

Хижа, пухнаста, руда, хитра. (Лисиця).

Маленький, довговухий, боязкий. (Заєць).

ü «У лісі»

Мета: навчити викладати великі і маленькі ялинки з трикутників, закріпити поняття даної геометричної фігури; активізувати мову в момент і після виконання роботи.

Обладнання: великі і маленькі зелені трикутники з картону чи пластмаси.

Дитина за зразком дорослого викладає великі і маленькі ялинки з трьох трикутників. Всі дії коментуються, обговорюється розмір і кількість трикутників. Після виконання роботи дорослий активізує мову дитини запитаннями: «Що у нас вийшло? (Ліс). Які дерева ростуть в цьому лісі? Якого вони кольору? Хто живе в цьому лісі? А це хто? Як називають їхніх дитинчат?».

ü «Хто в лісі живе»

Мета: закріплювати знання дітей про диких тварин; розвивати пам’ять, мовлення; виховувати любов до тварин.

Обладнання: набори іграшок: «Дикі тварини» та «Свійські тварини».

Вихователь пропонує дітям обрати серед іграшкових тварин тільки ті, які живуть у лісі.

ü «Хто зайвий?»

Мета: учити дітей обирати із ряду тварин зайву, пояснювати, чому вона зайва; розвивати логічне мислення, уважність.

Обладнання: картинки з дикими тваринами і однією свійською твариною, пташка, квітка, комашка, набірне полотно.

Вихователь пропонує дітям розглянути на набірному полотні картинки, знайти зайву із ряду диких тварин і пояснити, чому той або інший предмет зайвий. Наприклад: «Зайва кішка, тому що вона — свійська тварина».

ПТАХИ

ü «Вгадай, хто це?»

Мета: активізувати словник з теми.

Обладнання: малюнки із зображенням  птахів.

Дорослий просить дитину відгадати загадку. Якщо дитина відгадає правильно, дорослий показує малюнок – відгадку:

Кар-кар-кар –на дерево сіла, до вас прилетіла (Ворона)

Цвірінь-цвірінь – зернятка клював і крихтами смакував (Горобчик).

Мирно я собі гуляю по травичці походжаю (Голуб).

ü «Хто де живе?»

Мета: вправляти в умінні розрізняти та називати житло людей, знайомих диких та свійських тварин, птахів; виховувати інтерес до гри.

Обладнання: предметні картинки із зображенням людини, птахів та тварин (по одній перед кожною дитиною); на набірному полотні розташовані картинки будинку, сараю, лісу, гнізда тощо.

Кожна дитина по черзі перевертає свою картку, називає: хто на ній зображений, де він живе і ставить його до відповідного малюнка на мольберті. Решта дітей за допомогою жестів показують: згодні вони з відповіддю чи ні.

ü «Перелітні та зимуючі птахи»                                                  

Мета: учити дітей упізнавати і називати зимуючих та перелітних птахів; класифікувати їх; розвивати зорову пам’ять, увагу, мислення.                        Обладнання: картинки з перелітними та зимуючими птахами, набірне полотно.

Перед дітьми на килимку розкладені картки з птахами. Вихователь пропонує дітям по черзі взяти одну картку, назвати пташку. Якщо пташка перелітна, то поставити її вгорі на набірному полотні, якщо зимуюча — внизу.

ü «Хто зайвий»   

Мета: учити дітей знаходити зайвий предмет серед птахів, пояснювати, чому він зайвий; розвивати логічне мислення, пам’ять, уважність; виховувати дисциплінованість.                                                                                   Обладнання: набірне полотно, птахи, метелик, квітка, тварина, дерево.

Дітям пропонується знайти зайвий предмет серед птахів на набірному полотні і пояснити: чому цей предмет зайвий. Наприклад: «Зайвий метелик, тому що він — комашка».

ü «Хто як кричить»                                                                      

Мета: закріплювати вміння дітей звуконаслідувати птахів; розвивати уважність; виховувати любов до природи.                                

Обладнання: картинки із зображенням ворони, синиці, горобця, дятла, сови.

Вихователь показує дітям по черзі картки із птахами, діти їх звуконаслідують, а потім називають.

ü «Якої пташки не стало»                                                            

Мета: продовжувати вчити дітей упізнати і називати птахів; розвивати зорову пам’ять, уважність; виховувати старанність.                                   

Обладнання: картки із зображенням птахів, набірне полотно.

Вихователь пропонує дітям поглянути на набірне полотно, назвати всіх пташок, заплющити очі. Він ховає одну пташку, а діти повинні відгадати: кого сховав вихователь.

ü «Визволи пташку з клітки»                                                               

Мета: учити дітей упізнавати і називати птахів; розвивати зорову пам’ять, мислення; виховувати любов до природи.                                

Обладнання: намальована клітка; картинки птахів (горобець, голуб, ворона, ластівка, шпак, синиця).

Вихователь пропонує дітям «визволити птахів із клітки». Для цього необхідно знайти пташку і правильно її назвати. Дитина називає пташку. Якщо дитина неправильно назвала пташку, то пташка «залишається в клітці».

ХТО ЯК ДО ЗИМИ ГОТУЄТЬСЯ

ü «Хто чим харчується?»

Мета: закріпити правильне використання іменників  в орудному відмінку.

Обладнання: малюнки або іграшки, де зображені заєць, ведмідь, лисиця і вовк; малюнок із зображенням моркви, капусти, меду, малини, м’яса або справжні продукти.

Малюнки із зображенням харчів тварин або справжні продукти розкладують на столі. Дорослий показує іграшкову тварину і запитує, чим вона харчується. В залежності від рівня мовного розвитку дитини показують відповідні малюнки, відповідає одним словом (наприклад: «Капустою») або реченням («Заєць харчується капустою»).

ü «Зимові соньки»

Мета: вчити дітей складати словосполучення і будувати з них поширені речення.

Обладнання: картинки із зображенням звірів.

Дітям пропонується ряд слів, із яких потрібно скласти речення.

         Узимку спить..(клишоногий,колючий, їжачок,ведмідь). Узимку сплять клишоногий ведмедик і колючий їжачок.

         Дрімає..(під корою,у полі, озимина,жук).

         Бачить сни...(у вулику, в кубельці, борсук, бджола).

         Сплять..(засніжені, надокучливі,дерева,мухи).

         Бачать сни..(у мурашнику, у барлогу, ведмежата,мурашки).

ü «Хто де зимує»

Мета: вчити дітей будувати поширені речення, розвивати мовлення,пам’ять.

Обладнання: тематичні сюжетні картинки, що розповідають про життя диких тварин взимку.

Діти, спираючись на свої знання та допоміжний ілюстративний матеріал, будують поширені речення, у яких розповідають про зимівлю звірів нашої місцевості.

         Їжачок спить всю зиму в затишному гніздечку.

         Ведмідь також впадає у сплячку в своєму теплому барлогу.

         Лисичка взимку ховається від холоду в норі.

         Вовки гріються від морозу у вовчому лігві.

         Зайчик не має хатки взимку і намагається зігрітись в глибокому снігу.

ОДЯГ

ü «Покладемо ляльку спати»

Мета: ознайомити з предметами одягу, їх деталями, малюнком, кольором.

Обладнання: лялька з комплектом лялькового одягу, лялькове ліжко.

Дорослий пропонує дитині вкласти ляльку спати. Дитина роздягає ляльку, а дорослий коментує її дії: «Спочатку потрібно зняти сукню і повісити її на спинку стільчика. Щоб зняти сукню, потрібно розстібнути ґудзики» і т. д. У ході гри дорослий повинен активізувати мову дитини, за допомогою питань: «Що потрібно розстібнути на сукні?» Якщо малюк вагається відповідати, дорослий відповідає сам.

ü «Лялька прокинулась»

Мета: уточнити предмети лялькового одягу, його деталі, малюнок, колір.

Обладнання: лялька на ліжку, комплект лялькового одягу.

Дорослий демонструє дитині ляльку, яка спить на ліжку. Потім він пояснює, що лялька прокинулась,  і її потрібно вдягнути. Дитина одягає ляльку, а дорослий супроводжує її дії мовою: «Одягнемо ляльці майку, чисту білу майку».

Для активізації мови дітей дорослий задає дитині запитання: «Що ти одягаєш ляльці? Якого кольору майка?»

ü «Вдягнемо ляльку»

Мета: активізувати словник з теми.

Обладнання: картонна лялька, набір паперового одягу.

Дорослий пропонує дитині одягнути ляльку для різних ситуацій (кататися на лижах, на свято, на пляж і т. д.). Дитина одягає її, наприклад, на прогулянку. Дорослий описує одяг ляльки: «Надягнемо ляльці синю сукню. У плащі є комір, рукава, кишені. Застібається він на ґудзики». Активізуючи мову дитини, дорослий запитує: «Де  рукава? Покажи. Що ти показав?»

ü «Хто у що одягнений?»

Мета: порівняти одяг хлопців та дівчат, активізувати словник з теми.

Обладнання: малюнки із зображенням хлопчика і дівчинки.

Дорослий порівнює одяг дітей: «У Насті – сукня, а у Саші – сорочка і брюки. У Насті на сукні рукава коротші, а у Сашиній сорочці – довші» і т. д. Мову дитини дорослий активізує запитаннями: «Який одяг у Насті? А у Саші? Якого кольору Настуні сукня?». Якщо дитина не може відповісти, дорослий їй допомагає.

ü «Що ми знаємо про одяг»

Мета: закріплювати знання назв одягу; учити правильно описувати одяг; розвивати мислення, зв'язне мовлення.

Обладнання: предметні картинки, ігровий куточок «Магазин».

Вихователь пропонує «завітати до магазину», щоб придбати новий одяг. Роль «продавця» спочатку виконує вихователь, а потім діти. Для того щоб придбати потрібний одяг, покупцеві слід назвати його та описати його (якого він кольору, для чого потрібен, у яку пору одягають тощо).

ü «Який одяг»

Мета: закріплювати знання про назви одягу; учити класифікувати його відповідно до призначення (домашній, святковий, спортивний, повсякденний); розвивати мислення, кмітливість; виховувати дбайливе ставлення до одягу різного призначення.

Обладнання: предметні картинки (одяг) або лялькове вбрання різного призначення; ляльки у вбранні різного призначення.

Вихователь повідомляє дітям про те, що в «магазин одягу надійшло дуже багато різного товару», тому «директор магазину просить про допомогу». Для того щоб «покупцям» було зручніше обирати для себе одяг, його слід розподілити відповідно до призначення.

Діти по черзі беруть предметну картинку, називають одяг, що зображений на ній, пояснюють його призначення і розташовують біля відповідної ляльки.

ü «Розрізні картинки»

Мета: навчитися складати ціле з трьох і чотирьох частин, активізувати мову у ході роботи і після її виконання.

Обладнання: верхній одяг (вертикальні і горизонтальні розрізи).

Дитині пропонують скласти одяг,який вона одягає. В ході роботи і після її виконання активізують мову запитаннями: «Що ти одягнеш спочатку? Що потім?»

ü «Яким має бути наш зимовий одяг?»

Мета: учити дітей вживати у мовленні назви предметів верхнього одягу, розповідати про послідовність одягання на прогулянку.

Обладнання: картинки із зображенням одягу.

Діти із допомогою вихователя будують поширені речення про вимоги до зимового вбрання.

         Зимовий одяг має бути теплим.

         Зимовий одяг має бути на хутрі.

         Зимовий одяг має бути зручним.

ВЗУТТЯ

ü «Допоможемо бабусі»

Мета: збагачувати словник дітей; формувати в дошкільників розуміння узагальнювального поняття взуття; учити дітей складати прийменникові відповіді-пояснення; учити дітей точно й доречно добирати потрібні слова для опису властивостей і якостей.

Обладнання: картинки                                                                                       

Відповідно цифри викласти та назвати  взуття на поличці, під поличкою, біля полички: босоніжки, туфлі, черевики, чоботи.

ü «Скажи правильно»

Мета: закріпити назви взуття, правильно називати відмінкові закінчення.

Обладнання:дитяче взуття

Що? — кросівки, чоботи, туфлі.

Чого? — кросівок.

Чому? — кросівкам.

Чим? — кросівками.

ü «Одягни та взуй ляльку»

Мета:  закріплювати назви одягу та взуття;  учити послідовно одягатися та роздягатися; виховувати охайність, старанність, бережливе ставлення до своїх особистих речей та речей друзів, уміння за ними доглядати.

Обладнання:  2 ляльки, 2 комплекти одягу та взуття для ляльок, предметні картинки.

Вихователь пропонує дітям об'єднатися у дві групи і допомогти своїй ляльці одягнутися на прогулянку. Перемагає та команда, яка послідовно та охайно одягне ляльку і впорається швидше. Одна дитина може одягнути тільки одну річ.

ü «Добери взуття для Марійки»

Мета: закріплювати назви взуття, знання про те, що воно існує для різних сезонів, буває чоловічим та жіночим; розвивати уважність; виховувати дбайливе ставлення до взуття.

Обладнання: предметні картинки із зображенням взуття, лялька Марійка.

Вихователь пропонує допомогти ляльці Марійці «зібратись» до дитячого садка. Про одяг вона вже все знає, а про взуття — ще ні. На полицях (мольберті) знаходиться взуття для всієї родини. Про це взуття слід розповісти Марійці (чоловіче чи жіноче взуття, для кого воно призначено, у яку пору носять). Те, що призначено для Марійки, потрібно покласти перед лялькою, а решту взуття — скласти в коробку.

ü «Мої речі»

Мета: учити складати описові розповіді про свої речі (одяг, взуття), вживаючи речення з однорідними членами; розвивати зв'язне мовлення, мислення, уяву, творчість; виховувати бережливе ставлення до речей.

Одна дитина виходить та описує одяг чи взуття, що одягнуте на комусь із дітей групи. Решта дітей повинні відгадати, про яку річ йдеться та кому вона належить.

ü «Що ти знаєш про взуття?»

Мета: поповнювати активний словник назвами предметів взуття; вправляти у побудові різних типів речень

Обладнання: лялькове або дитяче взуття; картки.

Діти за допомогою вихователя будуть тематичні речення.

         Які частини є у взуття? (підошва, носок, застібка)

         Яким повинно бути взуття? (зручним, не важким, красивим)

         Які бувають види зимового взуття? (теплі черевики, чобітки, валянки).

ü «Нам в пригоді чобітки»

Мета: знайомити дітей з предметами взуття; розвивати мовлення.

Обладнання: дитяче взуття, ілюстрації «Чоботар працює»

Діти позначають взуття фішкою, відповідно до пори року. Відповідають на запитання який? яке?.Називають частини предмета: підбор, підошва, халява,застібка.

ü «Підберемо босоніжки»

Мета: поглибити знання про взуття, закріпити кольори; поповнювати словниковий запас дітей.

Обладнання: дитяче взуття

Діти підбирають пару до босоніжок відповідно до кольору.

ü «Взуттєвий магазин»

Мета: вчити дітей розрізняти й називати різні види взуття, ввести узагальнююче поняття взуття.

Обладнання: картки із зображенням взуття.

На столі розкладені зображення пір року та різних видів взуття. Діти знаходять і називають взуття відповідно пори року, яку словесно описує вихователь.

ЗИМА. ЗИМОВІ РОЗВАГИ

ü «Випав біленький сніжок»

Мета: уточнити і розширити словник з теми, навчати узгоджувати слова з рухами.

Обладнання: справжній сніг і бурульки.

Вихователь приносить сніг і бурульки різного розміру. Разом з дитиною їх розглядають. Дорослий активізує мову дитини питаннями: «Якого кольору сніг? (білий). А яка бурулька? (прозора). Які вони на дотик (холодні, сніг м’який, бурулька тверда)». Спостерігають, як сніг і бурулька тануть і перетворюються на воду.

Потім спостереження продовжується на вулиці. Дитина відповідає на питання дорослого: «Що лежить на землі? Який сніг? Що висить під крівлею? Яка бурулька?».

ü «Що зайве?»

Мета: розширити та активізувати словник з теми.

Обладнання: малюнки із зображенням предметів для гри в різний час або справжні предмети (санчата, м’яч, лопата, ковзани, велосипед, лижі, паперовий кораблик, скакалка  та ін.), сюжетний малюнок з теми «Зимові розваги».

Дорослий пропонує дитині вибрати і назвати тільки ті предмети, які необхідні для зимових ігор. Зайві предмети прибираються. Якщо малюк вагається, дорослий допомагає йому. У ході гри дитині задають запитання: «Що це? Для чого воно потрібно? Як ним граються?».

Потім для розгляду пропонують один або декілька сюжетних малюнків, на яких зображені діти, катаючись на ковзанах, лижах, ліплячих снігову бабу, розчищаючих доріжку. Дорослий активізує мову дитини запитаннями: «Якого кольору сніг на малюнку? Що це у хлопчика? Для чого воно потрібно? Як одягнений хлопчик? Чому він тепло одягнений?» і т. д.

ü «Що буває взимку?»

Проводиться аналогічно грі «Що буває восени?» з розділу «Осінь».

Приклад. Йде сніг. На деревах немає листя. Річка замерзла. Холодно. Люди одягають теплий одяг. Діти катаються на ковзанах і лижах.

ü «Зроби сніговика»

Мета: формувати цілісність сприйняття предмета, вчити правильно розкладати готові форми, активізувати мову в момент і після виконання завдання.

Обладнання: три білих кружка різної величини.

По зразку дитина викладає сніговика з трьох кружків. Дорослий звертає увагу на послідовність розположення фігур, питаючи: «Як називається ця фігура? Якого вона кольору? Який круг ти покладеш вниз? (великий) ;який потім? (середній); який круг буде зверху? (маленький). Назви його лагідно (кружок, кружечок)».

ü Подарунки від Миколая                                                           

Мета: закріпити вміння дітей давати об’єктивні оцінки вчинкам, висловлювати свої ставлення до них; виховувати чемність.                          Обладнання: сюжетні ілюстрації із серії «Оціни вчинок дитини», цукерка, різочка.

Вихователь пропонує дітям дістати з коробки ілюстрацію, описати, що на ній зображено, оцінити вчинок дитини та визначити: що за цей вчинок принесе святий Миколай малюкові — цукерку чи різочку.

ü   «Що потрібно взимку?»                                                                       Мета: закріпити знання про зимовий одяг та зимові розваги; розвивати позитивне ставлення до зими.

Обладнання: ілюстрації одягу, зображення пори року «Зима»

Вихователь пропонує дітям роздивитися свій зимовий одяг та одяг одне одного, описати його і пояснити, чому саме такий одяг вони вдягли. Потім вихователь звертає увагу на те, які іграшки або предмети діти взяли з собою на зимову прогулянку, і просить пояснити, як із ними можна гратися чи розважатися взимку.

ü «Склади картину зими»                                                  

Мета: вправляти дітей у складанні зимової картини за допомогою речень; розвивати зв’язне мовлення, уяву; виховувати естетичний смак.      

Обладнання: пензлик.

Вихователь пропонує дітям «намалювати» зимову картину не за допомогою олівців і фарб, а за допомогою речень. Перша дитина тримає пензлик у руках і складає речення про зиму, потім передає пензлик другій дитині і так далі.

ü «Зима яка?»                                                                                          

Мета: вправляти дітей у добиранні прикметників-синонімів; розвивати мислення, увагу.

Вихователь ставить запитання, а діти дають відповіді, добираючи якомога більше прикметників. Запитання для гри: зима яка? (Біла, морозяна, снігова). Сніг який? (Пухкий, холодний, білий, блискучий). Сонце яке? (Яскраве)

ü «Добери слово»

Мета: вправляти дітей у добиранні прикметників, дієслів до слова «сніжинка»; розвивати мислення, увагу.

Обладнання: сніжинки

Вихователь пропонує дітям уважно роздивитися сніжинки та відповісти на запитання, добираючи різні слова, які характеризують сніжинки.

Запитання до гри: яка сніжинка? (Біла, мережана, легка, ніжна);що робить сніжинка? (Падає, летить, кружляє, танцює).

ü «Зима добра — зима погана»                                                            

Мета: закріпити уявлення дітей про зиму як пору року; розвивати мислення; виховувати добре ставлення до зими.                                

Обладнання: лялька Зима, синя і червона торбинки, маленькі штучні сніжинки.

Вихователь пропонує назвати все, що приносить зима. За кожну позитивну відповідь вихователь кладе сніжинку в синю торбинку, а за негативну — у червону. Потім діти разом із вихователем визначають, у якій торбинці сніжинок більше.

ü «Що я знаю про зиму?»                                                            

Мета: закріпити знання дітей про зимові явища; розвивати зв’язне мовлення.

Обладнання: іграшка ведмедик

Вихователь пропонує розповісти ведмедикові, який узимку спить, про зимові явища та про зміни в природі.

ü «Зимові розваги»                                                                       

Мета: закріплювати знання дітей про зимові розваги; розвивати мовлення, увагу; виховувати любов до різних пір року.                    

Обладнання: сюжетні картинки на тему «Зимові розваги».

Діти розглядають сюжетні картинки і розповідають: у які ігри діти люблять гратися взимку.

ü «Кого і що я бачу взимку?»

Мета: закріпити вміння дітей співвідносити почуте з дійсністю, спираючись на власний досвід; розвивати аналітичне мислення, увагу.

Вихователь читає різні словосполучення — назви природних явищ та об’єктів живої природи, які можна побачити взимку. Діти уважно слухають і якщо вважають, що це справді взимку можна побачити, плескають у долоні. Якщо вони не згодні з вихователем, то підстрибують на місці та пояснюють причину своєї незгоди.

ü «Що може подарувати нам зима?»

Мета: сприяти розвитку в дітей уяви, творчості,мовлення, фантазії; розвивати позитивне ставлення до зими.

Вихователь називає будь-яке слово, яке стосується зимової пори, а діти повинні пояснити, що може їм подарувати зима. Наприклад:

санчата — радість, задоволення;

іній — красу, чарівність.

Переможе той, хто придумає найцікавішу відповідь.

ü «Поміркуй і поясни»

Мета: закріпити знання дітей про пори року; створювати умови для розмірковування дітей над проблемними питаннями.

Вихователь пропонує дітям дати відповіді на запитання та обґрунтовувати свої твердження. Запитання до гри: що було б із зайчиком, якби він не змінив із приходом зими колір своєї шубки? (Якби зайчик залишився взимку сірим, його було б добре видно на снігу. Хижакам тоді було б легше побачити зайчика, а значить, і простіше вполювати його. Біла шубка взимку зайчика захищає, робить його серед засніженого лісу чи поля непомітним.);

що було б із лисицею взимку, якби вона була травоїдною? (Якби лисиця була травоїдною, їй би, як і зайчику, було зимою скрутно знайти собі поживу. Адже взимку нема ні трави, ні листя. Довелося б тоді лисиці обгризати кору з дерев та їсти молоденькі пагони з кущів). Під час гри вихователь допомагає малюкам упоратись із завданням. Якщо дитина не здатна самостійно виконати його, вихователь сам дає відповідне пояснення і просить малюка уважно послухати й повторити його.

НОВИЙ РІК

ü «Прикрасимо ялинку до свята»

Мета: розширити та активізувати словник  з теми.

Обладнання: справжня або штучна ялинка, п’ять – сім ялинкових прикрас.

Спочатку роздивляються ялинку без прикрас. Дитину просять розповісти все, що вона знає про неї. Після цього розглядають прикраси. Дорослий активізує мову дитини питаннями про колір прикрас, пояснює, які бувають прикраси –скляні, паперові, пластмасові. Пропонує дитині повісити іграшку, уточнюючи на яку гілку (нижню, верхню, довгу, коротку).

ü «Що на ялинці, а що (хто) під ялинкою?»

Мета: закріпити поняття прийменників на і під, активізувати словник з теми.

Обладнання: прикрашена ялинка, іграшковий Дід Мороз і Снігуронька, подарунок під ялинкою.

Дорослий просить дитину показати і сказати, що він бачить на ялинці, а що або кого під ялинкою. Прийменник необхідно виділяти голосом.

ü «Склади ялинку»

Мета: навчити правильно викладати ялинку з трикутників, орієнтуючись на їх величину, закріпити словник з теми.

Обладнання: три різних трикутники зеленого кольору.

Дитина за зразком дорослого викладає ялинку із трикутників. Під час виконання завдання відповідає на запитання: «Який трикутник ти поклав спочатку? (великий). А потім? (менший). Який трикутник буде у тебе зверху (дуже маленький)». При потребі дорослий допомагає дитині. В кінці гри дитина розповідає про  ялинки (де ростуть, якого кольору голки і стовбур, чим прикрашають ялинку на Новий рік).

ü    «Прикрась ялинку»                                                                                         Мета: розвивати навички орієнтування на площині; узгоджувати в реченні (словосполученні) слова в роді, числі та відмінку з використанням прийменників на, над, під, біля, прислівника вгорі.                                              Обладнання: площинне зображення ялинки; набір площинних зображень ялинкових прикрас,різних за розміром.

Вихователь показує дітям площинне зображення ялинки, посередині якої розташована гірлянда. Він пропонує прикрасити ялинку для звірят: розташувати маленькі іграшки над гірляндою, великі — під гірляндою. У ході гри вихователь заохочує кожного пояснити, де розташована та чи інша іграшка, та просить знайти місце для зірки-верхівки.

ü «Добрий Дід Мороз»

Мета: сприяти розвитку мовлення та творчої уяви; вправляти дітей у добиранні прикметників і утворенні словосполучень «іменник + прикметник»; закріпити вміння описувати предмети.

Обладнання: іграшковий Дід Мороз, торбинка, невеликі картонні коробочки, перев’язані кольоровими стрічками.

Вихователь читає вірш.

Дід Мороз — чарівник,

Дарувати речі звик,

А свої дарунки

Він кладе в пакунки.

Малим діткам роздає

Те, що у торбинці є.

Нам усім цікаво знати:

Що ж він тут приніс малятам?

Вихователь пропонує дітям уявити, що в коробочки Дід Мороз поклав якісь подарунки. Кожному з дітей вихователь дає по коробочці і говорить, що в ній. Дитина має описати цей предмет за допомогою прикметників. Наприклад: «Оленко, тобі Дід Мороз дарує м’ячик із гуми. Який м’ячик? (Гумовий.) Як ти думаєш, який він на вигляд? (Круглий, червоний, з білою смужечкою, невеличкий.)»

КУХНЯ. ЇЖА

ü «Кухарі»

Мета: активізувати словник з теми, навчати правильно використовувати іменники в знахідному відмінку.

Обладнання: малюнки із зображенням овочів або справжні овочі.

Дорослий просить дитину «приготувати» для нього гостинець (борщ або салат). Дитина вибирає потрібні овочі для страви, називає їх. Потім пояснює, як він буде готувати цю «страву» (брати, мити, чистити, різати, варити).

ü «Відгадай на смак»

Мета: закріплювати вміння розпізнавати фрукти, овочі, продукти харчування, деякі страви за смаком; учити відповідати на запитання; виховувати уважність, зосередженість.

Обладнання:: фрукти, овочі, страви на тарілочках, серветки, ложки.

Вихователь розповідає, що мама - «кухар» передала для дітей дуже відомі страви, овочі, фрукти. Діти із заплющеними очима куштують страву, називають її та розповідають про її смак.

ü «Разом із мамою на кухні»

Мета: вправляти дітей у добиранні антонімів; закріплювати назви предметів вжитку, посуду, продуктів харчування; розвивати позитивні емоції.

Вихователь пропонує дітям уявити, що вони зараз знаходяться з мамою на кухні та збираються їй допомагати.

Вихователь: «Мама розрізала кислий лимон, а я... (Дитина повинна сказати навпаки: «А я – солодку грушу, або солодке яблуко...)»

•  Мама поставила чашку на високий стіл, а я —...

•  Мама насипала борщ у глибоку тарілку, а я —...

•  Мама налила гарячий чай, а я —...

•  Мама п'є холодне молоко, а я —...

ü «Назви інакше»

Мета: вправляти у добиранні синонімів; розвивати мислення, уяву.

Обладнання: фанти.

Вихователь пропонує дітям уявити, що вони знаходяться з мамою на кухні або з татом на прогулянці у парку, чи з бабусею на подвір'ї...

Вихователь називає дію, а дитина повинна назвати її інакше. За кожну правильну дію вона отримує фант. Перемагає той, у кого виявиться більше фантів.

ü «Де живуть вітаміни»                                                                          

Мета: учити дітей відбирати тільки ті картинки, на яких намальована корисна для здоров’я їжа; розвивати уважність, пам’ять, мислення.            

Обладнання: іграшковий ведмедик; предметні картинки із зображенням овочів, фруктів, цитрусових, морозива, цукерок, печива, торта тощо.

Вихователь пропонує дітям «полікувати» ведмедика Мишка не пігулками, а вітамінами. Для цього потрібно обрати тільки ті картинки з зображенням продуктів, у яких «живуть» вітаміни. Діти по черзі або підгрупами підходять та вибирають картинки, називають предмет, а решта дітей знаками показують: чи згодні вони з тим, що там «живуть» вітаміни чи ні. Якщо завдання виконано правильно, то дитина кладе картинку біля ведмедика.

КУХНЯ. ПОСУД

ü «До ляльки прийшли гості»

Мета: ознайомити з назвами посуду, їх кольором, формою, призначенням.

Обладнання: ляльковий або справжній посуд, стіл (ляльковий або справжній), лялька, мишка і зайчик.

Дорослий пояснює дитині, що до ляльки прийшли гості (мишка й зайчик), тому потрібно накрити стіл до чаю. Малюк виконує завдання дорослого: «Постав хлібницю на середину стола. Поряд постав дрібні тарілки і чашки з блюдцями і поклади чайні ложечки». В момент виконання завдання дорослий активізує мову дитини, задаючи їй питання: «Якого кольору чашка? Що можна пити з чашки?» і т. д. Якщо малюк вагається відповісти, дорослий сам відповідає на питання.

ü «Що для чого потрібно»

 Мета: закріплювати знання про посуд, назву предметів посуду та з якою метою використовується людиною; розвивати уважність, охайність; виховувати обережне ставлення до посуду, бажання утримувати його в чистоті.

Обладнання: предметні картинки або предмети іграшкового посуду, скриня.

Дітям пропонується по черзі дістати предмети посуду зі скрині, назвати його та пояснити, для чого він потрібен.

ü «У кухонній шафі»

Мета: формувати уявлення про столовий та чайний посуд, чому він так називається, яким є його призначення; розвивати уважність, зосередженість, зв'язне мовлення.

Обладнання: столовий та чайний посуд, 2 іграшкових столи, ведмедик, лялька.

Вихователь пропонує дітям допомогти ведмедикові Мишкові та ляльці Оленці.

Вихователь. «Ведмедик «зібрався готувати обід», а лялька «запросила подружок на чай». Але вони не знають, який їм посуд слід узяти в кухонній шафі».

Діти по черзі розставляють потрібний посуд, називають його та розповідають про його призначення.

ü «Минуле — сучасне»

Мета: учити порівнювати та називати сучасний та народний посуд, помічати в ньому спільне та різне; розвивати дбайливе ставлення до посуду; виховувати інтерес до традицій минулого нашого народу.

Обладнання: сучасний та народний посуд, 2 іграшкових столи, скриня.

Вихователь. «Приїхала бабуся Одарка, а в її скрині переплутались усі види посуду — і сучасні, і ті, якими користувалися в минулому».

Діти повинні розподілити посуд на дві групи, називаючи його та розповідаючи про його призначення (сучасний необхідно поставити на один стіл, а той, яким користувалися в минулому, — на другий стіл).

ü «Один – багато»

Мета: навчити утворювати іменники множини.

Обладнання: м’яч.

Дорослий називає іменник  в однині і кидає дитині м’яч. Дитина називає іменник в множині і повертає м’яч:

чашка – чашки

ложка – ложки

тарілка – тарілки

чайник – чайники

хлібниця – хлібниці

ü «Ложка і стакан»

Мета: сформувати поняття деяких прийменників.

Обладнання: дві ложки і дві пластикові склянки.

Перед дорослим і перед дитиною стоїть склянка. Дорослий демонструє дитині дії з цими предметами і коментує їх: «Я поклала ложку за склянку» і т. д. Потім дитина виконує інструкції дорослого.

Після цього, якщо дитина розмовляє, вона може самостійно демонструвати які – не будь дії і коментувати їх. Дорослий в цей час слідкує за правильністю мови малюка.

ü «Чого не стало?»

Мета: уточнити назви предметів посуду, вправляти в утворенні родового відмінку, розвивати зорову увагу і пам’ять.

Обладнання: ляльковий або справжній посуд.

Дорослий виставляє на стіл три – чотири предмети посуду. Потім просить дитину закрити очі і в цей час ховає один з предметів. Дитина називає зниклий предмет. Гра повторюється 3 – 4 рази.

ü «Пригостимо ведмедів чаєм»

Мета: закріпити назви предметів посуду, ознайомити із зменшено – лагідною формою слів, ввести в пасивний словник прикметники великий, середній, маленький.

Обладнання: три набори посуду різної величини, малюнок з казки «Три ведмеді».

Дитина вибирає з набору посуду чашку, тарілку і ложку для ведмедя, ведмедиці і ведмежа. Дорослий коментує дії дитини, використовуючи прикметники велика, середня і дуже маленька. Ведмежий посуд необхідно назвати лагідно і спонукати до цього дитину:

чашка – чашечка

тарілка – тарілочка

ложка – ложечка

ü «Який ти, глечику?»

Мета: знайомити дітей із народними ремеслами, зокрема, гончарством; уточнити уявлення про особливості виготовлення глиняних виробів.

Обладнання: зображення глечика

Діти розглядають малюнок із зображенням гончарного виробу – глечика – та добирають слова-ознаки, утворюючи словосполучення іменника «глечик» із різноманітними прикметниками: глиняний, розписний, блискучий, старовинний, український, гарний, великий.

МЕБЛІ

ü «На гостині у ляльки Олі»

Мета: уточнити назви меблів, їх призначення.

Обладнання: лялькові меблі, лялька.

Дорослий запрошує дитину піти в гості до ляльки Олі. У ляльки вдома є різні меблі. Дорослий разом з дитиною розглядають меблі, визначають з чого вони зроблені, уточнюють їх призначення. Дорослий активізує мову дитини питаннями: «Покажи, де стілець? Для чого він потрібен?».

ü «Заховай м’ячик»

Мета: формування навиків розуміння прийменникових конструкцій.

Обладнання: м’яч.

Дитина пропонує виконати дії з м’ячем  за вказівкою дорослого: «Поклади м’яч на стілець, під стілець, за стілець, біля стільця»  та ін. Після цього дитина може сама проводити дії з м’ячем, коментуючи їх.

ü «Меблі для ведмежат»

Мета: вчити утворювати іменники із зменшено – лагідними суфіксами.

Обладнання: м’яч.

Спочатку дитина перечитує казку «Три ведмеді». Потім дорослий пропонує дитині пограти. Він буде називати меблі для Михайла Івановича, а малюк для ведмежатки (з перекиданням м’яча):

ліжко - ліжечко

стілець – стільчик

стіл – столик

шафа - шафка

диван – диванчик

крісло – кріслечко

ТРАНСПОРТ ПОВІТРЯНИЙ

ü «Покатаємо в літаку іграшки»

Мета: активізувати мову з теми, уточнити поняття деяких дієслів.

Обладнання: літак, іграшкові пасажири – лялька, мишка  та ін.

Дорослий пропонує дитині покатати в  літаку іграшки. Уточнити назву частин літака, колір і форму. Дитина садить «пасажирів» і катає їх. Дорослий задає питання: «Хто  летить в  літаку? Що пілот робить? Що робить літак?». Потім він просить зупинити літак  біля столу, біля шафи, за дверима  і т. д.

ТРАНСПОРТ ВОДНИЙ

ü «Де зараз корабель?»

Мета: навчити розуміти мовні конструкції.

Обладнання: сюжетні малюнки із зображенням корабля в різних місцях.

Дорослий розкладає малюнки перед дитиною. Потім просить її показати корабель, який підпливає до берега, стоїть біля іншого корабля, пливе під мостом і т. д.

ТРАНСПОРТ АВТОМОБІЛЬНИЙ

ü «Пригоди автомобіля»

Мета: уточнити і активізувати словник з теми.

Обладнання: декілька вантажних і легкових машин,  що різняться за зовнішнім виглядом у торбинці.

Дорослий по одному дістає машинки з мішка. Разом з дитиною роздивляється і обговорює зовнішній вигляд машини (вантажна, легкова і     т. д.), колір, матеріал, призначення. Уточнюється назва частин машини, їх колір і форма. Дорослий знайомить малюка з узагальненням: вантажні машини перевозять вантаж, а легкові – людей.

ü «Виклади вантажну машину»

Мета: вчити правильно розташовувати готові форми, розвивати мовлення.

Обладнання: два кружка, великий і маленький прямокутник, маленький квадрат.

Дитина за зразком дорослого викладає вантажний автомобіль з геометричних фігур. Дорослий активізує мову малюка питаннями: «Яку фігуру візьмеш спочатку? Що це буде у машини?» і т. д. Якщо дитина вагається, дорослий сам коментує всі дії.

МАМИНЕ СВЯТО

ü «Мамі допоможемо»

Мета: розширити словник з теми, активізувати мову.

Обладнання: таз з водою, ляльковий посуд.

Дорослий пояснює дитині, що після сніданку потрібно вимити посуд. Він починає мити посуд, розповідаючи, що посуд був брудним, а зараз він чистий. Потім пропонує дитині підключитись до гри. Дитину необхідно спонукати називати предмети посуду, дії (мити, сушити).

ПРОФЕСІЇ

ü «Лікар»

Мета: уточнити і активізувати словник з теми.

Обладнання: гральні атрибути медика.

Дорослий пропонує дитині пограти в хворого і лікаря. Спочатку лікарем буде дитина. Дорослий скаржиться, що у нього болить голова (рука, нога, вухо і    т. д.). «Лікар» повинен подивитися хворого і «полікувати» його. Потім дорослий і дитина обмінюються ролями

ü «Професії»

Мета: формувати знання про різні види професій; розвивати вміння описувати професію; виховувати інтерес до різних видів професій.

Обладнання: картинки із зображенням різних професій.

Діти по черзі дістають зі скрині картинку, називають професію, що на ній зображена, та описують її.

ü «Відгадай: хто я»

Мета: вправляти в умінні за допомогою пантоміми показувати якусь професію; розвивати уяву, фантазію, творчість.

Обладнання: клубочок, паперові призи.

Вихователь пропонує дітям по черзі обрати якусь професію та показати її без слів. За допомогою клубочка обирається послідовність гравців. Виграє та отримає приз той, хто краще покаже професію.

ü «Кому що потрібно для роботи»

Мета: закріплювати назви професій та інструментів, якими користуються люди; розвивати уважність, кмітливість.

Обладнання: мольберт із картинками із зображенням людей різних професій; предмети, що необхідні для людей цих професій.

Вихователь пропонує дітям відібрати предмети, що потрібні для відповідної професії.

ü «Магазин «Фрукти»

Мета: навчати виражати прохання одним-двома словами, закріпити назви фруктів, їх колір, форму.

Обладнання: справжні фрукти або муляжі, кошик або торбинка.

Дорослий грає роль продавця. Він допомагає оформити прохання або коментує дію безмовної дитини, називає предмет, його форму, колір, смак: «Ти хочеш купити жовте яблуко? Ось яке гарне яблуко ти купила! Бери, Настя, яблуко, поклади його в кошик!»

ü «Будівельник»

Мета: активізувати словник з теми.

Обладнання: будівельний матеріал (різні кубики).

За зразком вихователя дитина будує містечко з хатинок. Дім складається з двох частин (куб і трикутна покрівля). Дорослий супроводжує всі дії мовою: «Зараз ми з тобою побудуємо дім. Поставимо червоний кубик, а зверху покладемо синю покрівлю». Активізують мову дитини, задаючи йому питання: «Що поставимо спочатку? Якого кольору кубик?». Дорослий звертає увагу дитини на те, що якщо багато хатин - це вулиця.

ü «Майстер»

Мета: активізувати словник з теми.

Обладнання: будівельний матеріал (кубики).

За зразком дорослого дитина будує меблі для улюбленої ляльки або іншої іграшки. Всі дії дорослого коментуються, активізуючи мову дитини питаннями: «Зараз ми зробимо стілець для ляльки Олі (будує стілець із цегли і кубика). Якого кольору кубик я тримаю? Навіщо ляльці потрібен стілець? Збудуй ще один стілець для Олиних гостей».

ВЕСНА. ОЗНАКИ ВЕСНИ

ü «Що буває весною?»

Мета: закріпити поняття про весняні явища, активізація словника з теми. Обладнання: сюжетні малюнки із зображенням весняних ознак.

На столі хаотично лежать малюнки із зображенням різноманітних природних явищ (йде дощ, квітуча галявина,  ліс, шпак у шпаківні та т. д.). Дитина вибирає собі малюнок, на якому зображено  явище і сама або за допомогою дорослого називає його.

Приклад. Сонечко ховається за хмари. Йде дощ. Листя на деревах зеленіє. Птахи прилітають. Люди йдуть із парасолькою.

ü «Що змінилось?»

Мета: учити дітей помічати в пейзажах зміни; розвивати зорову пам’ять, увагу; виховувати посидючість.

Обладнання: весняний пейзаж, пташка, сонечко, квітка, тварина.

Вихователь пропонує дітям розглянути весняний пейзаж. Потім діти заплющують очі, вихователь у цей час щось змінює  у весняному пейзажі (додає пташку, прибирає сонечко, додає квітку тощо). Діти розплющують очі та називають, що змінилося.

ü «Весна яка?»                                                                      

Мета: закріплювати з дітьми ознаки весни; учити добирати прикметники до іменників; розвивати мовлення, пам’ять, мислення.        

Обладнання: м’яч.

Вихователь кидає дітям по черзі м’яч. Вихователь: «Весна яка? Навесні трава яка? Навесні сонечко яке?». Дитина відповідає на запитання і кидає м’яч вихователеві.

ДЕРЕВА. КУЩІ

ü «Листя»

Мета: розширити словник з теми «Дерева», навчити правильно вживати іменники в родовому відмінку.

Обладнання:  листя берези, дуба, клена і липи, наклеєні на одну велику картку, та на окремі маленькі картки.

Гра проводиться після знайомства з  листям на прогулянці. Перед дитиною лежить велика картка. Поряд розкладені маленькі. Вона бере одну маленьку картку та визначає, лист з якого дерева у нього: «Це лист з клена» і та д. Потім шукає такий самий лист на великій картці та накладає на нього маленький. Нерозмовляючу дитину просять знайти і показати  лист клена, берези  та ін.

ü «Життя рослин»

 Мета: закріплювати назви дерев, їх плодів та фази росту рослин; розвивати мовлення, дрібну моторику, мислення; виховувати інтерес до життя рослин.

Обладнання: предметні картинки із зображенням дерев, їх плодів у різні фази росту (насіння, пагонець, дерево з плодами); олівці; аркуші паперу.

Вихователь пропонує дітям дати відповідь на запитання: «Чи мають дерева життя? Яку користь приносять дерева? »

Діти розкладають предметні картинки по порядку за фазами росту дерева. Вихователь роздає дітям аркуші паперу та пропонує намалювати дерево з плодами.

ü «У лісі ялиночка»

Мета: уточнити і розширити словник з теми.

Обладнання: справжня або штучна ялинка.

Дорослий пропонує дитині роздивитись ялинку. Він пояснює, що ялинка – це дерево, у нього є стовбур, гілки, голки. Мову дитини активізують питаннями: «Якого кольору стовбур? Якого кольору гілки? Торкнися до  голок. Які вони? (гострі). Покажи нижні гілки, верхні. Де росте ялинка?».

ü «З якого дерева листочок?»

Мета: учити дітей упізнавати і називати листя з дерев; розвивати зорову пам’ять, увагу.

Обладнання: засушені листочки з дерев майданчика, дзвіночок.

На килимку по колу розкладені листочки з дерев. Діти бігають навколо листя, поки дзвенить дзвоник. Щойно дзвоник замовкає — діти зупиняються і по черзі називають, з якого дерева листочок, біля якого вони зупинилися.

ü «Упізнай за описом»

Мета: учити дітей упізнавати дерева та кущі за описом; розвивати уважність, пам’ять.

Обладнання: зображення дерев та кущів.

Вихователь описує дерева, кущі, а діти повинні відгадати дерево або кущ. Наприклад: високе, струнке; усі його гілочки спрямовані за стовбуром угору; улітку з нього летить пух тощо.

ü «Назви дерево»                                                                           

Мета: учити дітей упізнавати і називати дерева на майданчику; розвивати зорову пам’ять; виховувати любов до природи.                          

Обладнання: дерева майданчика.                                                        

Вихователь підводить дітей до дерев на майданчику і просить нагадати назву цього дерева.  Вихователь: «Хто швидше знайде березу? Один, два, три — до берези ти біжи!». Діти повинні знайти дерево та підбігти до певної берези. Гра триває, поки діти не стомляться.

ü «Підбіжи до дерева, яке я назву»                                                       

Мета: закріплювати вміння дітей називати і знаходити дерева на майданчику; розвивати зорову пам’ять, уважність; виховувати любов до природи.     

Обладнання: дерева майданчика.                                                        

Вихователь починає розповідати про дерево. Спочатку він зазначає: який стовбур у дерева, як розташовані гілочки, яке за кольором та формою листя. Опис наводиться в уповільненому темпі для того, щоб діти змогли розглянути всі дерева. Завершивши описувати, вихователь запитує дітей: «Про яке дерево я вам розповідала?» Діти повинні назвати дерево та підбігти до нього.

ü «Знайди в букеті такий листочок, який я покажу»                        

Мета: розрізняти та називати листя зі знайомих дерев; пригадувати назви дерев; розвивати мовлення дітей; виховувати в них увагу та естетичні почуття.                                                                                       

Обладнання: у кожної дитини однакові букети з 3–4 листочків (клена, дуба, ясена, берези); один букет у вихователя.                                               

Вихователь роздає дітям букети, а один залишає собі. Потім показує якийсь листочок, наприклад кленовий і говорить: «Раз, два, три — такий самий листочок покажи!». Діти піднімають руки і показують кленові листочки. Гру повторюють кілька разів, використовуючи всі листочки букету.

РІДНИЙ КРАЙ

ü «Моє місто» (розрізні картинки)

Мета: навчити складати ціле з  частин.

Обладнання: розрізний малюнок «Моє місто»

Дитині пропонують скласти малюнок. Після виконання завдання дитина називає , що зображено на картинці.

ü «Знайди рушничок»

Мета: закріплювати назви та зовнішній вигляд українських рушників («грайлик», «росяничка», «утирач», «сімейний»); учити за описом обирати рушник і називати його; виховувати інтерес до рушника, як до народного оберегу.

Обладнання: 4 рушничка, іграшка-бджілка.

Діти за описом вихователя обирають відповідний рушник, дають йому назву, садять на нього бджілку. Ведучим може бути дитина.

ü «Де я живу»

Мета: уточнювати і закріплювати уявлення дітей про місто, у якому вони живуть; закріплювати назви квітів українського вінка та домашню адресу; розвивати увагу, пам'ять; виховувати любов до рідного міста.

Обладнання: квіти українського вінка.

Грають 5-6 дітей. Вихователь пропонує дітям назвати свою країну та місто, у якому вони живуть. Дитина бере одну квітку, прикладає її до вінка, пригадує назву та називає свою домашню адресу.

ü «Чарівна скринька»

 Мета: закріплювати назви речей народного побуту; виховувати інтерес до предметів українського побуту.

Обладнання: скринька, речі народного побуту.

Дітям пропонується по черзі діставати зі скрині речі, називати їх та розповідати, як їх застосовували раніше.

ü «Що з чого зроблено?»

Мета: формувати у дітей уявлення про народну іграшку; розвивати знання про те, що народна іграшка може бути виготовлена з глини, ганчірки, дерева, природного матеріалу, паперу; виховувати інтерес до минулого свого народу.

Обладнання: «чарівна торбинка», народні іграшки з різних матеріалів.

Діти утворюють коло, вихователь пропонує дістати з «чарівної торбинки» народну іграшку. Дитина повинна розповісти, що це за іграшка та з якого матеріалу зроблена. Після завершення гри вихователь дає можливість пограти з іграшками.

ü «Чим багата хата»

Мета: закріплювати знання про інтер'єр української хати, назви предметів українського національного побуту; розвивати уважність; виховувати інтерес до національних традицій.

Обладнання: скриня, предмети українського національного побуту.

Діти по черзі витягають зі скрині один предмет національного побуту, пригадують його назву та розповідають: для чого він застосовується.

ü «Колись і зараз»

Мета: закріплювати знання про сучасні та народні іграшки; учити порівнювати їх та знаходити те, чим вони різняться; виховувати любов та бережливе ставлення до іграшок.

Обладнання: велика скриня із сучасними та народними іграшками.

Вихователь пропонує дітям по черзі дістати зі скрині іграшку та розповісти: коли нею грались – колись чи зараз. Сучасні іграшки кладуть на один стіл, народні – на другий. Після того, як усі іграшки дістали, їх порівнюють між собою.

ü «Священні символи»                                                                  

Мета: розширювати знання дітей про державні символи України – Герб, Прапор, Гімн, виховувати повагу до них; почуття приналежності до свого народу.                                                                           

Обладнання: зображення Герба, Прапора України, запис Гімну України.

Дітям пропонують по черзі розглянути зображення державних символів України, описати їх і пояснити, що означають такі символи – позначення. Наприкінці діти, стоячи, слухають Гімн України (у запису).

ü «Найдорожче»                                                                                      

Мета: формувати у дітей розуміння поняття «Батьківщина»; розкрити його загальну сутність – люди з різних країн і різної національності ставляться до своєї Батьківщини, як до матері; виховувати любов до рідної землі.

Вихователь: «Рідний край є не лише у нас, людей, а й у тварин. Він є навіть у маленького равлика. Коли людина перебуває далеко від рідної землі, вона сумує за нею. А тепер уявіть, що вам довелось опинитися далеко від рідного дому. Щоб ви хотіли отримати від матусі і чому саме це?». Діти обґрунтовують свої відповіді.

ü «Народні перлини»                                                                    

Мета: розширювати знання дітей про Батьківщину; розвивати пізнавальний інтерес до усної народної творчості (прислів‘я, приказки); виховувати ціннісне ставлення до рідного краю.                                    

Обладнання: прислів‘я та приказки.

    Людина без Батьківщини – як пташка без крил.

    За рідною землею і в небі сумно.

    Кожному мила своя сторона.

    Де рідний край, там і під ялиною рай.

    Той вітчизну любить, хто їй служить.

    Батьківщина славить тих, хто трудиться.

    У рідному домі і вода солодка.                   

Варіант 1. Вихователь промовляє початок прислів‘я, а діти закінчують.

Варіант 2. Вихователь дає довільний набір слів із відомого прислів‘я, а діти складають їх правильно.

ü «Віночок дружби»                                                            

Мета: закріплювати знання дітей про дружбу, про право на неї, вміння розрізняти добрі та погані вчинки; виховувати бажання бути справжнім громадянином нашої країни.                                                         

Обладнання: по кілька квіток на липучках (для кожної дитини), на дошці кільце - основа для віночка.       

Вихователь починає прислів‘я про дружбу та пропонує комусь із дітей (робить це по черзі) закінчити його. Якщо дитина закінчує прислів‘я правильно, вона прикріпляє квітку до віночка. Перемагає той, у кого залишається найменше квіток.

Прислів‘я

З добрими людьми дружи, а лихих стережись.                          

Недовіра вбиває дружбу.                                                            

Людина без друзів, як дерево без коріння.                                          

Нас із тобою не розлити водою                                                   

Дружба – найкраще багатство.                                                   

Добрий друг надійніший від кам‘яного мосту.                                             

З ким поведешся, того й наберешся.

ü «Одягни українку та українця»                                               

Мета: закріплювати назви предметів українського національного вбрання, їхні різновиди та призначення; виховувати інтереси до національної культурної спадщини свого народу.                                        

Обладнання: площинні ляльки – українець та українка; предмети національного вбрання (з паперу).

Кожна дитина отримує ляльок – українку та українця, а також набори предметів жіночого та чоловічого національного вбрання. Треба вибрати потрібний одяг і вдягнути ляльок. Виконавши завдання, діти називають, що саме вони вдягнули лялькам.

ü «Обереги мого краю »                                                                        

Мета: поглиблювати знання дітей про обереги рідного краю; вчити розповідати про них; розуміти їхнє символічне значення; виховувати почуття приналежності до українського народу, до його духовної та матеріальної культури.                                                                                            

Обладнання: розрізані на частини зображення калини, верби, рушника, вінка, сорочки-вишиванки.

Дітям роздають різні картинки – з них треба скласти предмет. Потім кожен розповідає про свій оберіг.

ü «Відгадай свято»                                                                        

Мета: продовжувати ознайомлювати з традиціями святкування українських народних свят; розвивати комунікативні здібності.        

Обладнання: ілюстрації.

Діти мають догадатися, яке свято описує вихователь.

- Цього ранку чемні діти знаходять під подушкою подарунки; їх дарує той, хто вночі спускається з неба.

- На це свято ми готуємо смачненькі млинці та палимо багаття, проводжаючи зиму.

- Це особливе свято, воно є днем народження Христа. Існують давні традиції святкування цього дня: господиня готує вечерю з 12 страв, обов‘язково серед яких є кутя, а діти співають обрядові пісні – колядки.

- Цього дня люди йдуть до церкви, щоб освятити паску та писанки.

ü «Закінчи прислів‘я»                                                

Мета: ознайомлювати з прислів‘ями краєзнавчої тематики; розвивати комунікативні здібності.

Обладнання: збірка прислів’їв.

Діти мають закінчити прислів‘я.

•        Кожному мила…(своя сторона).

•        Добре тому, хто…(в своєму домі).

•        Вдома і стіни…(гріють).

•        Де народився, там…(і згодився).

•        Всюди добре, а вдома…(найкраще)

ü «Назви одним словом»

Діти мають назвати узагальнювальні слова для понять: день Святого Миколая, Новий Рік, Різдво, Масляна – …(свята); грудень, січень, лютий – …(зимові місяці), герб, прапор, гімн – …(державні символи України); фольклор, гончарство, лозоплетіння – …(народна творчість).

МЕШКАНЦІ ВОДОЙМ

ü «Впізнай і назви»   

Мета: уточнення і активізація словника з теми.

Обладнання: ілюстрації риб.

Дорослий розповідає про мешканців водойм. Якщо дитина правильно відгадала загадку то знаходить відповідну рибку.

ВЕСНА. КВІТИ

ü «Які квіти у віночок?»

Мета: закріплювати назви польових квітів, що вплітають у вінок, називати їх значення; розвивати вміння складати квітку з пелюсток.

Обладнання: серединки та пелюстки квітів (ромашка, чорнобривець, мак, барвінок).

На килимку перед дітьми розкладені серединки квіток. Діти об'єднуються у чотири команди. Вихователь розсипає з кошика різнокольорові пелюстки і пропонує дітям кожної команди скласти свою квітку, назвати її та пригадати: яке вона має значення у вінку. Перемагає найспритніша команда.

ü «Зайчик і його улюблена квітка»

Мета: уточнити і розширити словник з теми.

Обладнання: іграшковий зайчик і справжня або зображена на малюнку кульбаба.

Дорослий розповідає дитині, що сьогодні до нього в гості завітав зайчик. Зайчик вітається з малюком і показує йому свою улюблену квітку – кульбабу, це дика квітка, так як за нею ніхто не приглядає, ростуть кульбаби на полі. Потім показує дитині листя, стебло, пушинки, питає, як це все називається, якого кольору. Після бесіди пропонує дитині дунути на кульбабу, щоб здути всі пушинки. Можна дути на імпровізовану кульбабу – шматочок вати.

ü «Доглянемо квіти»

Мета: закріплювати вміння дітей доглядати рослини «куточка природи»; обирати потрібні речі для догляду; розвивати пам’ять, уважність; виховувати бажання піклуватися про рослини.

Обладнання: лійка; ганчірка; палиця для рихлення; пульверизатор та непотрібні для догляду речі (іграшка, камінь, книга тощо).

На столі лежать речі, вихователь пропонує дітям обрати тільки ті речі, що потрібні для догляду рослин. Діти обирають речі та називають, що ними роблять.

ü «Який настрій у рослин?»

Мета: продовжувати вчити дітей доглядати рослини «куточка природи»; розвивати фантазію, мислення; виховувати любов до природи.

Обладнання: квіти «куточка природи», квіти з жовтим листям та квіти з прив’ялим листям.

На столі виставлені різні рослини «куточка природи». Діти визначають, у якої квітки який настрій, і пояснюють свою думку.

ü «Магазин квітів»

Мета: закріплювати назви та зовнішні ознаки квітів, що ростуть у «куточку природи»; учити описувати рослини двома-трьома реченнями; розвивати зв’язне мовлення, пам’ять.

Обладнання: рослини «куточка природи».

Вихователь - «продавець» пропонує дітям «купити» квіти, але «купити» рослини можна лише тоді, як буде названа та описана квітка. Наприклад: «Це фіалка, у неї кругле, невелике, пухнасте листячко. Її квіти маленькі, гарні, ніжні, фіолетового кольору».

ü «Знайди квітку»

Мета: закріплювати вміння дітей знаходити та називати квіти «куточка природи».

Обладнання: квіти «куточка природи».

Вихователь пропонує дітям знайти квітку, яку він називає. Діти знаходять її, повторюють її назву.

ü «Якої квітки не стало?»

Мета: учити дітей називати квіти «куточка природи» (традесканція, фіалка, амазонська лілія, бегонія); розвивати зорову пам’ять; виховувати бажання піклуватися про рослини.

Обладнання: квіти «куточка природи».

Вихователь виставляє на стіл рослини з «куточка природи», діти називають їх. Вихователь пропонує дітям заплющити очі та ховає одну рослину.

Діти розплющують очі, вони повинні відгадати: якої квітки не стало, назвати її.

ü «Садівник і квіти»

Мета: закріпити знання дітей про квіти (лісові ягоди, фрукти і т.д.)

П'ять, шість дітей сидять на стільцях, розставлених по колу. Це квіти. У них всіх є назва . Ведучий-садівник каже: «Я так давно не бачив чудову білу квітку з жовтим оком, схожим на маленьке сонечко, не бачив ромашку». Ромашка встає і робить крок вперед. Ромашка, поклонившись садівнику, каже: «Дякую Вам, дорогий садівник. Я щаслива, що ви захотіли поглянути саме на мене ». Ромашка сідає на інший стілець. Гра продовжується до тих пір, поки садівник не перерахує всі квіти.

КОМАХИ

ü «Дивна шкатулка»

Мета: уточнити і розширити словник з теми.

Обладнання: малюнок із зображенням жука, метелика і сонечка в скриньці.

Дорослий демонструє дитині скриньку і читає віршик:

Я картинки поклала

У різнокольорову скриньку.

Ну ж бо  Катя (Саша і т. д.), зазирни,

В ній картинку ти назви.

СВЯТО ВЕЛИКОДНЯ

ü «Великодній кошик»

Мета: навчити визначати предмет за його ознаками,  активізувати словник з теми.

Обладнання: кошик, картинки.

Дитина відбирає  та називає картинки з продуктами, які можна покласти  у великодній кошик.

ü «Одягни ляльку»

Мета: закріплювати назви частин українського національного одягу для дівчинки та хлопчика; розвивати уважність, зосередженість; виховувати повагу та інтерес до національних традицій.

Обладнання: дві ляльки (хлопчик, дівчинка); український одяг; сучасний одяг.

Іванко та Оксанка збираються на гостини до дідуся та бабусі до українського села святкувати Великдень. Вихователь пропонує допомогти лялькам одягнутись в українське вбрання.

ВВІЧЛИВІ СЛОВА

ü «Звернення»

Мета: вчити утворювати іменники із зменшено-пестливими суфіксами.

Обладнання: предметні малюнки із зображенням дорослих.

Дорослий показує дитині малюнок із зображенням дорослих та дітей. Діти використовуючи ввічливі слова звертаються до «дорослих»

ü «Два і дві»

Мета: ознайомити дитину з числівниками два і дві, навчити використовувати їх в мовленні.

Обладнання: дзеркало.

Дорослий пояснює дитині перед дзеркалом, що у нього два ока. Потім він пропонує малюку подумати, що у нього ще два. Дитина показує і називає частини тіла. Дорослий виправляє всі допустимі малюком при підборі слів помилки.

ü «Добери колір до слова»

Мета: розвивати уміння розрізняти добрі, ніжні, лагідні, пестливі, сердиті, злі слова; вправляти в умінні позначати кожне сказане слово відповідним кольором; розвивати позитивні емоції, бажання спілкуватися тільки добрими словами.

Обладнання:лялька, «чарівна скринька», набір кольорових олівців або кружечків для кожної дитини, аркуші паперу.

До дітей заходить лялька з чарівною скринькою, у якій знаходяться різні слова, які вона зібрала, спілкуючись із різними людьми — і добрими, і злими.

Лялька називає слово, а діти повинні намалювати це слово (дібрати до нього колір: жовтий — добре, чорний — зле) та обґрунтувати свій вибір.

ü «Добре – погано»

Мета: вправляти в умінні розпізнавати добрі та погані вчинки, описувати та давати їм оцінку; розвивати дружні стосунки, бажання допомагати. Обладнання: сюжетні картинки, на яких зображені вчинки дітей; червона і сіра скриньки.

Вихователь пропонує дітям по черзі взяти картинку, оцінити вчинок, зображений на малюнку, та описати його. Картинки із зображенням гарних вчинків діти складають у червону скриньку, а з поганими — в сіру.

ü «Добрий – злий»

Мета: розвивати уміння розрізняти у казкових сюжетах добрих та злих персонажів; учити обґрунтовувати свої відповіді; виховувати позитивні емоції, бажання творити добро.

Обладнання: іграшки або картинки із зображенням персонажів знайомих казок; предметні картинки (сонечко, хмаринка).

Чарівниця Казка запросила всіх казкових героїв на бал, але для того, щоб вони всі не посварилися, слід розподілити їх на добрих і злих. Діти по черзі обирають казкового героя, пригадують, з якої він казки, дають йому оцінку (добрий чи злий). Діти обґрунтовують свою відповідь, ставлять доброго героя на стіл до сонечка, злого – до хмаринки.

ü «Я буду вдячний»

 Мета: вправляти у називанні лагідних слів, слів подяки для членів своєї родини; виховувати чуйність, любов до сім'ї та рідних людей.

Обладнання: квіти.

Вихователь пояснює, що діти завітали на «галявину вдячності». Пропонує дітям по черзі називати лагідні слова для членів сім'ї та брати одну квітку. Перемагає той, хто «зібрав більший букет». Слова не повинні повторюватися.

ü «Скажи лагідно»

Мета: вправляти у добиранні слів зі зменшено-пестливими суфіксами; розвивати мислення.

Вихователь пропонує дітям слово або ім'я когось, а діти повинні назвати його пестливо, лагідно. Ведучим може бути дитина.

ü «Умій сказати — умій змовчати»

 Мета: учити дітей етикету спілкування, уміння цікаво розповідати про щось та вислуховувати свого співрозмовника, не перебиваючи; виховувати делікатність, тактовність.

Гра проводиться в парах. Вихователь пропонує дітям розповісти або поділитись чимось цікавим. Один розповідає, а другий слухає. Потім діти міняються місцями.

ЯВИЩА ПРИРОДИ

ü «Склади розповідь»

Мета:вчити дітей будувати колективну сюжетну розповідь про спостереження за явищем природи грозою

Обладнання: картинки

Діти за допомогою допоміжних запитань вихователя складають розповідь. (яка була погода перед грозою? як ми відчули та побачили наближення грози? що ми чули та бачили під час грози?якими були блискавка, грім, вітер, дощ? що сталось, коли гроза стала відступати?

ü «Яке, ти сонечку?»   

Мета: продовжувати вчити дітей правильно називати стан погоди та розповідати про нього, активізувати вживання прикметників

Обладнання: картинки

Діти складають речення, обираючи із двох запропонованих вихователем варіантів один правильний (Узимку сонечко світить високо чи низько? Узимку сонечко світить низько)

ü «Вдень, увечері, вночі»

Мета: закріпити елементарні знання дітей про особливості природи видимого космосу, вчити розрізняти світлий та темний небосхил.

Обладнання: демонстраційний матеріал по темі

Діти за допомогою вихователя складають тематичні речення-порівняння: Уранці сонце сходить, а ввечері – заходить. Сонце світить нам удень, а місяць – уночі. Місяць – великий, а зорі-маленькі

ü «Що в небі побачать малята»

Мета: вчити дітей утворювати сполучення іменників із числівниками

Обладнання: картинки, цифри

Діти утворюють сполучення іменників із числівниками «один», «два», «три», «чотири», «п’ять» (Одна зірка – дві зірки – п’ять зірок)

ü «На що схоже сонечко?»

Мета: закріплювати знання дітей про сонце, його форму, колір, розвивати зорову пам’ять, логічне мислення.

Обладнання: сонечко, предметні картинки.

На килимку лежать предметні картинки. Вихователь пропонує дітям узяти тільки таку картинку, яка схожа на сонце (наприклад: яблуко, м’яч, вишня, апельсин). Діти по черзі показують свої картки і пояснюють: чому вони взяли саме цю картку. (Наприклад: «У мене м’яч, тому що він круглий як сонечко».)

ü «Кому сонечко потрібне?»

Мета: закріплювати знання дітей про властивості сонця (кому воно потрібне); розвивати пам’ять, мислення, увагу.

Вихователь називає дітям предмети. Якщо цьому предмету сонечко потрібне, то діти піднімають руки, нібито «промінчики сонця». Якщо не потрібне — присідають.

ВИСНОВКИ

Мовленнєве спілкування є одним із перших видів діяльності, яке дитина опановує в онтогенезі; воно є універсальною умовою розвитку особистості в період дошкільного дитинства. У процесі різнопланового спілкування в ігровій діяльності дитина пізнає природний, предметний і соціальний світ, що є навколо неї у його цілісності та різноманітності;формує і розкриває власний внутрішній світ, своє "Я"; засвоює і створює культурні  цінності,є активним суб`єктом  взаємодії. Базовий компонент дошкільної освіти визначає  кінцевою метою мовленнєвого розвитку випускника дошкільного закладу сформованість у нього комунікативної компетенції. Мовленнєвий розвиток  дитини є основним інструментом, за допомогою якого вона встановлює контакт із довкіллям і завдяки якому відбувається соціалізація дитини. Водночас, як свідчить практика, поширення комп`ютеризації, телебачення та інших технічних засобів, що стали допустимими дітям дошкільного віку як у сім`ї, так і в дошкільних закладах, обмежує безпосереднє спілкування дітей унаслідок чого збагачується їх пізнавальна сфера і водночас гальмується мовленнєва.

У дошкільному віці гра є провідним видом діяльності дитини, ефективним методом та однією з форм навчання та виховання, яка стимулює мовленнєву активність дітей.

Різноманітні ігри здійснюють якісні зміни в психологічних процесах дошкільників і сприяють тому, щоб кожна дитина якомога повніше могла виразити себе вже на перших етапах розвитку. Під час ігор,спілкування з дорослими та однолітками, в процесі спільної діяльності створюються умови, що спонукають дошкільнят до прояву людяності, гуманного ставлення до інших. Під час ігор уточнюються і закріплюються поняття та уявлення дітей, розвивається їх творча уява, мислення, мова. Дитина в подальшому швидше і легше сприймає новий матеріал, опановує нові знання і навички.

Завдання вихователя – засобами гри викликати в дитини пошукову ініціативу та творчість, навчати її мислити, обговорювати почуте, чути інших, правильно висловлювати власну думку.

Слід пам’ятати, що ігри  з дошкільнятами мають стати не тільки необхідністю, але й цікавим, захопливим для дітей процесом, чудовими хвилинами спілкування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Артемова Л.В. "Театр і гра". Вдома, у дитячому садку, в школі: [Пер. З рос. - 2 вид.] - К.: Томіріс, 2002.

2.     Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика. Навчальний посібник. –Запоріжжя: ЛІПС, ЛТД, 2000. –236 с

3.     Богуш А.М. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 7 років. Монографія. - К.: Видавничий Дім "Слово", 2004.

4.     Богуш А.М., Аматьева Е.П., Хаджирадева С.К. Культура речевого общения детей дошкольного возраста: методическое пособие. - Одесса: ЮНЦ АПН Украины, 2003.

5.     Богуш А.М., Шиліна Н.Є. Мовленнєва готовність старших дошкільників до навчання у школі. - Одеса: ПНЦ АПН України, 2003.

6.     Букатов В.М. Педагогічні таїнства дидактичних ігор. Другий вид.- М .: Моск. психолого-соціальний ін-т: Флінта, 2003.

7.     Гавриш Н.В. Розвиток мовленнєвої творчості в дошкільному віці. –Донецьк: ТОВ «Лебідь», 2001. –218 с.

8.     Гавриш Н.В. Розвиток словесної творчості дітей як педагогічна проблема // Науковий вісник Південнноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського. – Вип 12. –с. 5-12.

9.     Гавриш Н.В. Інтелектуальна гра // Дошкільне виховання. - 2003. - №6.

10.                                                        Гавриш Н.В. Методика розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку. - Луганськ: Альма-Матер, 2004.

11.                                                        Гавриш Н.В. Повчально, цікаво, весело // Дошкільне виховання. - 2005. - №5.

12.                                                        Крутій К.Л. Теорія і практика формування грама¬тично правильного мовлення в дітей дошкільного віку. Дис. д-ра пед. наук. - К., 2005.

13.                                                        Кулик М. Нетрадиційна робота з казкою.// Дошкільне виховання. –2002. -№12. –с 14-15.

14.                       Луцан Н.І. Мовленнєвий розвиток дітей старшого дошкільного віку // Вісник Прикарпатського університету. Педагогіка. – 2000. –Вип. 3. –С.29-37

15.                       Луцан Н.І. Мовленнєво-ігрова діяльність дітей дошкільного віку. - О.: ПНЦ АГІН України, 2005.

16.                       Ляміна Р. М.  Розвиток мовлення дитини раннього віку: Методичний посібник. -М. Айріс-прес, 2005.

17.                       Печера К. Л.  Розвиваємо дітей раннього віку: Сучасні проблеми та їх вирішення в ДНЗ і сім’ї. -М. ТЦ Сфера, 2012.

18.                       Сорокіна А.І. Дидактичні ігри в дитячому садку.- М .: Педагогіка, 2003.